У ПОШУКАХ ОБРАЗУ
До 100-річчя з дня народження українського художника Станіслава Гавриловича Шинкаренка (1922 – 1991) встановлено пам’ятну виставку. У зібранні Сумського обласного художнього музею ім. Никанора Онацького знаходиться близько двадцяти творів майстра.
С. Шинкаренко народився в багатодітній сім’ї сільського коваля на Кіровоградщини, а з часом родина переїхала до Запоріжжя. У 1955 р. із відзнакою закінчив Дніпропетровське художнє училище, де педагогами були – І. Федоренко, М. Погрібняк, В. Кушнір, які й сформували майбутній світогляд митця.
Станіслав Гаврилович працював у галузі станкового живопису, створював жанрові картини, портрети, натюрморти. В експозиції представлено дванадцять полотен, що належать до двох останніх вищезазначених жанрів, написаних у кін. 1950-х – поч. 1980-х рр.
Людина та її духовні цінності – головна тема автора. Відтворені ним персонажі сповнені пафосу трудової романтики. Йому позували: лікарі, сталевари, будівельники, художники, учасники війни. Зображуючи конкретних осіб, писав також портрети-типи, як узагальнений образ цілого покоління країни. Великим планом на повний зріст подано постать чоловіка в роботі «Перший сніг» (1962). Завдяки такому композиційному прийому художник виявив високі моральні цінності людини свого часу, її силу, впевненість і готовність будувати майбутнє.
У 1980-ті митець створює портретну галерею, використовуючи елементи так званого «суворого стилю» з його характерними ознаками: чіткий контраст, рельєфність, що передає враження емоційної напруги та водночас суворої романтики. На темному фоні потужними силуетами виділено погрудні постаті чоловіків різних професій. Це – могутні володарі праці, серед котрих: «Підручний» (1979), «Ліфтомонтажник» (1980), «Будівельник» (1980). Підкреслена простота композиційних сполучень дає можливість зосередити увагу на внутрішніх якостях портретованих. Густі, щільні мазки та колористичні вирішення підкреслюють мужність і рішучість трударів.
Романтичні ноти, віднайдення нових, більш лаконічних засобів художньої виразності притаманні жіночим портретам кін. 1950-х – 60-х рр., написаних у м’якій живописній манері.
Декоративно-узагальнений прийом письма та виразно окреслена динаміка ритмів характерні для натюрмортів 1980-х («До осіннього столу», «Риба й овочі», «Рожевий букет»). Митець оспівує красу звичайних речей фактурними засобами художньої виразності, надаючи їм певної святковості.
У роботах 1990-х років звертається до історичного жанру, де спостерігається глибоке осмислення процесів державотворення.
Живописне надбання С. Шинкаренка – це пошук як нових форм, так і продовження кращих традицій вітчизняного та світового реалістичного мистецтва. Картини автора зберігаються в Запорізькому й Сумському художніх музеях, Національному заповіднику «Хортиця».
