МИТЕЦЬ ВИСОКОЇ МІРИ
до 135-річчя від народження І.П. Кавалерідзе
Іван Петрович Кавалерідзе (1887 – 1978) належить до плеяди геніальних митців-форматорів національної скульптурної школи, які надали їй широкого європейського рівня.
Скульптурна й кінематографічна творчість Майстра окреслили нову епоху в зображальній культурі українського мистецтва ХХ століття. У світовому художньому просторі 1920-х рр. відсутні аналоги пам’ятників, зведених за проєктами І.П. Кавалерідзе. Це перші зразки українського авангарду.
Експозиція виставки презентує авторські реконструкції монументальних творів Івана Петровича, його станкову й мініатюрну пластику, особисті речі, документи, світлини.
Митець-новатор, свої пошуки в побудові нової скульптурної форми реалізував у серії монументальних робіт. Провідною темою діяльності І.П. Кавалерідзе стала історична, узагальнена назвою «людина в історії», де особистий і часовий виміри визначили своєрідність та характерні риси образно-змістового мислення автора. Він створює скульптуру із зображеннями скіфів, давньоруських князів, козаків.
В експонованій роботі княгиню Ольгу зображено як державну діячку. У декількох композиціях Кавалерідзе втілив образ Ярослава Мудрого. Твір «Святослав під час бою» створено Майстром до загального задуму відбудови Хрещатика (1944) під керівництвом академіка архітектури В.Г. Заболотного.
У доробку митця є декілька варіантів проєкту пам’ятника Кобзарю, визнаних «класикою» українського авангарду ХХ ст., форма котрих будується геометризованими площинами.
Пам’ятниками Г. Сковороді Кавалерідзе розпочав тему мандрівного філософа, яка стала однією з улюблених. Реалізовано її в меморіальних дошках, бюстах, численній станковій пластиці.
Реформатор і революціонер в скульптурі, у післявоєнні роки створив кілька станкових композицій, де з новою силою пролунав його новаторський дух. Твори цього періоду стають драматичнішими, із філософським осмисленням буття людини у світі: «На допиті. 1937 рік», «У глибині сибірських руд», «Кобзар Вересай», «Кобзар з поводирем». Сповнена трагізму композиція «Летять журавлі» віддзеркалює силу духу автора, що стає міцнішою у спротиві системі, яка тисне на творчу особистість.
Серед різнобічних пошуків Кавалерідзе – розробка серії театральних образів: «Дон Кіхот», «Олоферн».
Привертають увагу портретні зображення сучасників скульптора: бюсти лікарям гомеопатії Ф.-С. Ганеману й Т. Поповій.
Образність і художня мова скульптурних творів мистця синтезують аналітичність формальної побудови й емоційну сутність сюжетних рішень, рухливу живописність і конструктивність, романтичну піднесеність і сувору правдивість.
Музейний простір органічно поєднує український живопис 1960-х – поч. 1980-х рр. із скульптурним надбанням І. Кавалерідзе. Це твори відомих художників: з одного боку – його земляків, уродженців Сумщини – В. Зарецького, Є. Лученка, О. Басанця, Б. Данченка, з іншого – корифеїв українського живопису – М. Шишка та М. Глущенка. До когорти «шестидесятників» можна віднести й постать кримського митця П. Столяренка.
Творчість І.П. Кавалерідзе належить до тих унікальних явищ в українській культурі, що відображають різні періоди вітчизняної історії – часом складні й сповнені протиріч із фіксацією головних подій доби та змін в мистецтві й суспільній свідомості.
