КИЇВСЬКА РИСУВАЛЬНА ШКОЛА МИКОЛИ МУРАШКА: ВИДАТНІ ПОСТАТІ

«Мистецтво – моє життя!»

Микола Мурашко

Мистецький обрій неосяжний, бентежний, захоплюючий, таємничий, нестримний… В ореолі творчості можливо віднайти себе, розвиватися та не втратити головного – мети, заради котрої жити далі. У кожного є хист, що викарбовує особистості, серед яких – художники. Поміж них – Никанор Харитонович Онацький, завдяки котрому існує Сумський обласний художній музей, заснований 104 роки тому. До цієї важливої дати заклад презентує виставку митців, пов’язаних творчістю із Київською рисувальною школою Миколи Мурашка.

Перш ніж відкрити світ полотен цих діячів, згадаємо деякі факти діяльності школи та її засновника. Микола Іванович Мурашко – видатний художник, педагог, критик і громадський діяч, якому належала ідея створення учбового закладу (1876). Існування Київської рисувальної школи постійно ставило під загрозу її матеріальне становище, у результаті чого покровителем альма-матер став земляк і представник заможної родини Іван Терещенко.

В основу методу навчання було покладено вимоги малювання з натури, суворого дотримання принципу «від легкого до більш складного», забезпечення індивідуального підходу до кожного учня. Мурашко-педагог володів чудовим даром розпізнавання таланту. Мурашко-керівник дбайливо добирав викладачів. Найчастіше це були найбільш талановиті колишні учні школи, які поверталися до Києва після навчання в Імператорській академії мистецтв. Та з часом усе частіше й частіше піднімалося питання про необхідність перетворення школи з приватної на державну. Мурашко негативно поставився до ідеї реорганізації, тому заклад припини своє існування 1901 р.

Така доля спіткала Київську рисувальну школу, але протягом четверті століть її стіни випустили когорту талановитих художників, чиї роботи знаходяться в музеях країни та далеко за межами. Цей заклад став унікальним явищем в історії становлення мистецької освіти в Україні.

Твори вчителів й учнів цього освітнього закладу зберігаються в зібранні Сумського обласного художнього музею ім. Никанора Онацького, з якими маємо нагоду познайомитися в даній експозиції виставки.

Логічно почати розповідь із УЧИТЕЛІВ, котрі з них були й вихованцями даного закладу. Силу емоцій своїх героїв і драматизм ситуації висловлював у своїх портретах Микола Ге. «Портрет дівчини-українки» Харитона Платонова говорить про зацікавлення майстра темою України, особливостями традиційного вбрання. Автору вдається розкрити красу та привабливість молодиці з глибоким приємним поглядом і червоним рум’янцем.

Пензлеві Івана Селезньова належать чимало творів на історичну та побутову тематику, але основну увагу він приділяв портретові. Композиції художника сповнені внутрішньої динаміки, що надає образам життєвої переконливості.

Володимир Орловський входив до художньої ради Київської рисувальної школи. З його творчістю пов’язане становлення у вітчизняному мистецтві пейзажу як жанру. Уміння віртуозно відтворювати багате сонячне освіт­лення поєднується у творах Орловського з мотивами життя і праці селян. «Пейзаж із водяним млином» – твір, позначений більш вільною живописною манерою та розробкою складних тональних відношень у колориті полотна.

Серед вихованців, а згодом й учителів, значною постаттю був Микола Пимоненко, висока майстерність котрого як колориста постає у творі «Ревнощі». Фарби літньої зелені неначе увібрали в себе могутню силу сонячного проміння, тонко нюансованими відтінками кольорів передано барвистість жіночого вбрання. Звертався митець і до релігійної тематики, відображеної в етюді до картини «Страсний четвер». Різноколірні ліхтарики в нічній пітьмі спалахують теплими відблисками на обличчях старенької бабусі та її онуки, ніби споріднюючись зі станом їхньої душі. Гра світла й тіні народжує настрій таїнства.

Невеликі за розміром пейзажі Яна Станіславського увібрали в себе як панорамні, так і камерні краєвиди з етюдною незавершеністю. Він майстерно пише ранки, надвечір’я, сутінки, похмуру осінь і сонячне літо («Мальви», «Ранньою весною. Етюд (Хмарний весняний день)», «Флоренція. Міст Сан-Мікеле»). Входив до педагогічної ради Київської рисувальної школи М. Мурашка. 

Більша частина експонованих творів належить УЧНЯМ Київської рисувальної школи Мурашка, які перейняли найкращий досвід від своїх учителів. Реалістичні пейзажі Євгена Вжеща («Вечір над лугами») занурюють глядача в безкрайній простір лісу, поля, лугу, озера. Завдяки яскравій і витонченій кольоровій гаммі, гармонійно скомпонованій композиції, полотна автора сприймаються легко й невимушено, відтворюючи навколишню красу.

У творах Костянтина Крижицького проявилося прагнення до передачі ефектів освітлення, любові художника до природи, а їх соковиті фарби підкреслюють красу сільської місцевості ( «На лісовій галявині»,  «Поле»).

Простота і народність сюжетів, багатство і різноманітність жанрів живопису, яскравість колориту, бадьорість, життєрадісність, реалізм – ось те, що захоплює, хвилює, приваблює глядачів у творчості Григорія Світлицького. Люблячи природу, він одночасно любить людину, господаря природи, і в усіх творах-пейзажах відвів їй почесне місце, що підкреслено і композиційно, і кольором («Квітучий сад»).

Пейзажний жанр представляють Микола Бурачек і Костянтин Бахтін. Картина Бурачека «Зима. Алея в саду» відзначається теплим ліричним настроєм, прозорістю, сонячним світлом, загальною життєрадісністю сприйняття. Імпресіоністичний пейзаж «Останній сніг» Бахтіна пронизаний спокоєм. Майстерний підбір кольорової гамми, вільність мазків, тональність додає картині невеликого розміру монументальності. 

Полотна Бялиніцького-Бірулі вражають глядача емоційністю, певною мірою узагальнення. Твори відрізняються особливою тонкістю, м’якістю, неповторним ліризмом, глибиною сприйняття та передачі живої природи («Тала вода», «Рання весна», «Відлига»).

Головною темою твору «Зимовий спорт» Олександра Моравова є особливий стан радості буття, художник залучає глядача поринути у своє дитинство, насолодитися зимовим мотивом.

Портретний жанр об’єднав ряд митців-учнів. Полотно «Мама прийшла» Івана Їжакевича приваблює глибокою народністю, винятковою людяністю, емоційністю змісту.

Портрети Валентина Сєрова відрізняються виразністю, лаконізмом, підкресленою гостротою характеру («Портрет Антоніо д’Андраде»).

Психологічний портрет «Сумні думи» Матвія Зайцева представляє образ молодої жінки, вдумливий погляд якої спрямований у глибочінь кімнати. Філософічність сприйняття картини досягається неординарним зображенням портретованої, її спокійною, але в той час напруженою позою, розташованої в кріслі. Замкнутий простір інтер’єру, тінь від силуету додають композиції полотна почуття суму, деякої таємничості. Сумні думи вирують не лише в голові жінки, а ніби мають свої відголоски й у просторі кімнати.

Дана виставка є наявним прикладом того, як людина із певною метою в житті може вплинути на долі інших, створивши потужний ґрунт для самовдосконалення особистості в мистецтві.