05 копия


           ГРІМ КОБЗАРЕВОЇ СТРУНИ  ЧЕРЕЗ ВІКИ ЛЮДЕЙ РОЗБУДИТЬ

                                                  В. Бровченко

(до 209-ї річниці від дня народження Великого Кобзаря (1814-1861)

 

Шевченкіана у Сумському обласному художньому музей ім. Никанора Онацького має різнобічну спрямованість. На поч. 20-х років ХХ ст. у Сумах створюється художній музей в колекції якого завдяки зусиллям першого директора Н. Онацького надходять твори Т. Шевченка й художників його доби. На сьогодні  в зібранні – твори лауреатів Шевченківської премії, народних та заслужених художників України. Ці зразки живопису та графіки презентують духовні та естетичні здобутки митців ХІХ – ХХ століть й увійшли в історію українського й світового мистецтва. Музей також пишається кролевецькими рушниками з шевченковими мотивами.

На  виставці три офорти Т.  Г. Шевченка (1814-1861).

Два – із серії «Живописна Україна» (1844)  – («Старости», «Судня рада»), в яких зображено типові для українського села сцени – епізод привселюдного народного суду та сцену сватання.

Третій – естамп «У шинку» (1859), із картини І. Соколова (1823-1918) «Приятелі» пов’язаний із Сумщиною: у 1859 поміщик Д. Хрущов запросив поета до свого маєтку в Лихвин Лебединського повіту. Під час візиту Т. Шевченко подарував гравюру із дарчим написом його дружині – Наталії Олександрівні.

Лев Жемчужников (1828-1912) створив альбом офортів «Живописна Україна» (1861-1862), задуманий як продовження однойменної серії Т. Шевченка. Знайомство Л. Жемчужникова з К. Трутовським сприяло їхній співпраці. За малюнком останнього виконано офорт, де постає образ літнього чоловіка, сповненого бунтарського духу й непокори («Тиміш Сапенко, чумак з Хоролу», 1861). Представлені К. Трутовським композиції розкривають аморальний і паразитичний спосіб життя провінційних поміщиків («Привели до пана», «Біля шинку», 1860).

Полотна Д. Безперчого перегукуються з поезією Кобзаря («Бандурист», 1860). Новаторська за своїм сатиричним змістом з елементами гумору робота  В. Штернберга «Біля шинку, 1838».

Київський художник Валентин Гордійчук (1947 р.н.), лауреат премії ім. Т. Яблонської (2018), репрезентує власну рецепцію «шевченкіани». («Катерина», «Перебендя»,  «Іван Підкова», «Причинна», 1988). Галина Галинська (1947 р. н.), заслужена діячка мистецтв України (1990) у творах за мотивами поезій Т. Шевченка передає настрій героїв традиційним чорно-білим поєднанням кольорів («Нащо мені чорні брови», «Катерина», 1989).    

Серію офортів до творів Т. Шевченка, створив український графік Іван Філонов (1917-1983) («Катерина», 1964).

Колекція образотворчої Шевченкіани в зібранні музею не лише дає уявлення про досягнення митців, а й демонструє тонке розуміння поезії Кобзаря.