ДО 100-річчя СУМСЬКОГО ОБЛАСНОГО ХУДОЖНЬОГО МУЗЕЮ ім.. НИКАНОРА ОНАЦЬКОГО
До Дня захисника України та Дня українського козацтва
«Козацька держава – наша гордість і слава»
Свято Покрова Пресвятої Богородиці було одним з найголовніших свят запорізьких козаків, які виступали охоронцями християнської православної віри. В ті часи був розповсюджений культ Богородиці як заступниці та захисниці від ворога. У жовтні 2014 року, у День українського козацтва, було встановлено державне свято День захисника України.
Зародження козацької держави пов`язане з Лівобережжям, тому образ лицаря українських степів у творах наших земляків займає чільне місце.
В Сумському обласному художньому музеї ім. Никанора Онацького представлено експонати козацької доби – парсунні портрети гетьманів, ікони, скрині, панські килими, гутне скло, старшинська вишивка, люльки,тощо.
Тема козацтва розкривається також у роботах сумських майстрів народної творчості: витинанки Валентини Коздровської, різьблені твори, виконані у техніці круглої дерев`яної скульптури – персонажі з поеми І. Котляревського «Енеїда» за малюнками Анатолія Базилевича, Еней та Посейдон Михайла Мізая.
Рушник «Козацька слава», створений у 2009 році заслуженою майстринею народної творчості України Надією Гудилко з клейнодами та символами козацтва. До них відносилися хоругви, булава, шаблі, прапор, кінь, дубове листя, порохівниці, сурми, бунчук, пернач. Дерево життя завжди слугувало основою композиції.
Образ козака Мамая, втілений у дерев`яній скульптурі Михайла Миняйла, іконами на склі Олександра Ковальчука, розписами Олександра Пажимського з традиційно типовою іконографією, а саме: бандура, люлька, шабля, вишиванка, шаровари та з сережкою у вусі. Звичай носити сережку українські козаки запозичили у турків і татар. Цією особливістю відзначалися ватажки, останні хлопці в родині, яких треба було охороняти в бою, щоб зберегти єдиного продовжувача роду.
Ще один незмінний атрибут козацтва – люльки, виготовлені на Лівобережній Україні у XVIII - на початку XIX століття – також представлено в музеї. Серед них – люльки-«носогрійки» з короткими мундштуками, великі «общеські» люльки, які використовувалися для колективних дій і мали ритуальне значення. Запорожці вважали їх «душею козака», тому її берегли як своєрідний талісман. Люлька зручно розмішувалась за відворотом шапки. Таким чином «свою душу» козак втрачав з головою і в прямому, і в переносному сенсі.
Тема козацтва є однією з найяскравіших сторінок українського декоративно-ужиткового мистецтва.
Мол. науковий співробітник Марія Ярмак
.jpg)
