Франчук В.О. 1950 р.н. Стерня. 1996
ДО 100-річчя ЗАСНУВАННЯ СУМСЬКОГО ОБЛАСНОГО ХУДОЖНЬОГО МУЗЕЮ ім. НИКАНОРА ОНАЦЬКОГО
До Дня пам’яті жертв голодоморів
«Чорна сповідь моєї Вітчизни та її затамований гнів…»
Пам’ять про події минулого – єдиний правильний шлях щоб уникнути їх повторення в майбутньому. ХХ століття виявилося одним із найжорстокіших періодів у історії людства, але голодомор 30-х років насичений особливим болем. Мільйони загинули у рідній країні, без очевидної війни, від рук своєї ж влади. На долю наших пращурів випала це страшне випробування, скалічівши покоління.
У листопаді 2003 року 58 сесія Генеральної асамблеї ООН ухвалила «Спільну заяву з нагоди 70 річниці Великого голоду 1932-1933 років», де він визнавався національною трагедією українського народу. 23 жовтня 2008 року Європарламент визнав Голодомор в Україні злочином проти людства.
Цьому лихоліттю присвячено картину Валерія Олександровича Франчука «Стерня» (1996). Головною темою для творчості художник обрав Батьківщину, її історію та гідність народу. Вражений розповідями матері, Марії Броніславівни Франчук-Кобилянської, про голод, якого зазнали його земляки, митець увічнив ці події на полотнах, що увійшли до циклу «Розгойдані дзвони пам’яті». Творче кредо закарбовано у його вислові: «Я творю для того, щоб люди не забували, що в них є душа. А, кажуть, вона вічна».
У вохристо-червоно-брунатних кольорах, стилістично, широким пастозним мазком, крупним планом подано постаті. Вони тримають різні знаряддя праці. Не має багатства рідної землі та пишного врожаю. Незважаючи на теплі тони та відсутність чорного кольору, під впливом динамічної манери і різких уривчастих плям, складається тривожне враження: «…зрізана стерня, то вмить зрізане людське життя, а гурт людей, подібний до копиці сіна…».
Мол. науковий співробітник Марія ЯРМАК
