Страсний четвер
Напередодні Великодня, у Страсний четвер, як не згадати, що у постійній експозиції Сумського обласного художнього музею ім. Никанора Онацького знаходиться однойменний етюд до картини «Страсний четвер» 1901 р. видатного українського художника-жанриста – Миколи Пимоненка (1862 – 1912).
Дія відбувається саме у Великий четвер, коли віруючі йдуть з особливого вечірнього Богослужіння «12 Страсних Євангелій» Ісуса Христа. Благочестива традиція – донести вогник до рідної оселі – міцно живе у народі, передаючись з покоління у покоління. В очікуванні Христового Воскресіння, душі людей, як віконця, відчиняються назустріч променям Христової віри. На картині живописець виокремлює постаті жінок – молодої та літньої. Вони обережно несуть палаючу свічку, від світла якої на обличчях відбивається ніби ГОРНЄ сяйво, натхненне та святкове.
Миколу Корнійовича Пимоненка вже за життя називали «співцем українського села», «відтворювачем України», «побутописцем народу». Своє навчання як художник юний Микола почав з батьківської науки: їздив за татком-іконописцем околицями та селами Київщини, дивився, як той вирізьблює вівтарі, розписує храми.
В родині Пимоненків було багато дітей та мало грошей. Тому влаштувати 13-річного сина на навчання батько зміг тільки в іконописну школу Києво-Печерської Лаври. Здібного майбутнього жанриста серед багатьох учнів розгледів засновник і директор Київської рисувальної школи Микола Мурашко (1844 – 1909). Цікаві свідчення про свого учня можна дізнатися у книзі «Спогади старого вчителя» М. Мурашка: «У 1887 р. Пимоненко М.К. пише дуже хорошу річ, яка на виставці у Петербурзі справляє враження. Це була дівчина, що повертається з церкви пізнього вечора, після читання Страстей Господніх, із засвіченим ліхтарем. Річ дуже ефектна». Йдеться про одну з його ранніх робіт «В чистий четвер». Також відомо, що пізніше митець знов повертається до цієї теми й пише полотно «Вихід з церкви у Великий четвер» (1904), що було надіслано дружиною Миколи Пимоненка на виставку до Німеччини. Твір мав неабиякий успіх та був придбаний галереєю «Neue Pinakotek» у Мюнхені. Після цієї виставки українського живописця прийняли в дійсні члени Товариства мюнхенських художників, що було першим кроком до європейського визнання.
Микола Пимоненко прожив всього 50 років. Але його великий творчий спадок (більше 1000 робіт) живе й надихає прийдешні покоління насолоджуватися, любити, пишатися рідною країною та її народом.
Ст. науковий співробітник Олена ГАГІНА