НАТХНЕННІ УКРАЇНОЮ. КРИЧЕВСЬКІ
Експозиції Сумського обласного художнього музею ім. Никанора Онацького наповнилися картинами відомих українських митців знаної далеко за межами країни родини КРИЧЕВСЬКИХ. Таким чином заклад підтримав міжнародний виставковий проєкт «Mail Art» під назвою «Важливо цінувати своє».
Фонди зберігають гідну колекцію художників різних поколінь, тому маємо нагоду представити роботи п’яти діячів даної династії, кожен із котрих має власну манеру письма з унікально підібраною кольоровою палітрою. Перше покоління художників кін. ХІХ – ХХ ст. відкривають імена братів Федора й Василя Кричевських, уродженців Лебединщини.
Цьогоріч мистецький світ відзначає 145-ліття від дня народження Федора Григоровича (1879 - 12947) – живописця, портретиста, майстра історичної і тематичної картини, педагога, першого ректора української Академії мистецтв, доктор мистецтвознавства.
Відоме полотно «Три покоління» – це й портрети різних поколінь, і, водночас, роздуми на тему вічного. Яскраві кольори підкреслюють певну пору жіночої краси, втіливши її в реальних образах родини відомого українського драматурга М. Старицького. «Автопортрет у свитці» відображає статного, стриманого з вродливими рисами обличчя та чорними вусами чоловіка в українському вбранні. Монументальність цих полотен досягається засобами симетрії, пропорційності, ритмічності. Сповнений світлом «Сонячний ранок в Шишаках» передає всю велич і красу краєвидів Полтавщини. Пейзаж охоплює безмежний простір і вражає своєю панорамною могутністю. Федір Кричевський залишався вірним реалістичній манері, вбачаючи головну вартість митця не в частій зміні мистецьких орієнтацій, а постійній вимогливості до удосконалення живописної майстерності.
Василь Кричевський (1873 - 1952) – художник, архітектор, мистецтвознавець, декоратор театральних вистав і кінофільмів, доктор мистецтвознавчих наук, заслужений діяч мистецтв, засновник українського архітектурного стилю модерн, автор проєктів великого й малого Державних Гербів України, великої та малої державних печаток УНР. Один із організаторів Української академії мистецтв. Керував майстернями килимів Ханенків у с. Оленівці на Київщині і керамічною школою в Миргороді, досліджував опішнянську кераміку. консультант кінофабрики в м. Одеса. Оформив низку історичних фільмів. Автор проєктів будинку Полтавського губернського земства (нині – Полтавський краєзнавчий музей), музею Т. Шевченка в Каневі, ін.
Одною з характерних рис творчості, що принесла йому таку популярність і визнання, є широке використання народного українського мистецтва. Живописом Кричевський захоплюється з перших днів своєї творчості – спочатку аквареллю, а згодом – олійними фарбами, де виявив себе оригінальним і своєрідним майстром. Працюючи переважно як пейзажист, з великою силою передає на своїх полотнах чарівну красу української природи.
Художник писав із натури переважно місцеву природу, рідне село Ворожбу на Сумщині, дідове обійстя в Лебедині, а також Францію («Плакучі верби. Франція», 1947), Каракас («Троянди. Каракас», 1949). Для його робіт характерні оригінальність, ліричність, продуманість у трактуванні обраних композицій («Осінь в Шишаках», 1907; «Квітка гарбуза», 1948; «Київ. Пам’ятник Б. Хмельницькому», поч. ХХ ст.).
Великий творчий потенціал батьків енергетично перейшов на друге й третє покоління художників Кричевських. Продовжувачами їх справи стали сини, онука Василя Григоровича.
Микола Кричевський (1898-1961) – художник-постімпресіоніст, театральний декоратор. Його доля була пов’язана з Парижем, де він прожив більше тридцяти років. Художник вільно володів різними техніками: олія, гуаш, темпера, ін. Подорожуючи Європою, збагатив свій доробок сотнями пейзажів Франції, Італії, Австрії, Швейцарії. Роботи передають захоплення автора багатими пленерними краєвидами й вишуканими натюрмортами («Венеція. Великий канал», 1958; «Пляшка «К’янті», 1957; «Натюрморт з бананом», 1960). Твори митця насичені європейським подихом, мажорними живописними нотами, виваженою кольоровою гамою, чіткістю композиційних рішень («Баржі на Сені», 1937; «Село Мало», 1946).
Роботи, створені в традиціях французьких імпресіоністів, пройняті високою духовною атмосферою та красою навколишнього світу, насичені світлом і спокоєм.
Більшого впливу свого батька зазнав молодший син Василь Васильович Кричевський (1901-1978), який навчався в Київському художньому інституті. Працював на Київській та Одеській кіностудіях художніх фільмів. Емігрував до США. У його творах, сповнених української ментальності, знайшли відображення краса і велич каліфорнійських гірських пейзажів. Певна ностальгія за минулим відчутна в акварельних етюдах і замальовках церков, млинів. В «Автопортреті» (1943) відбито генетичну вроду Кричевських.
Творам доньки Василя Васильовича Катерини Кричевської-Росандіч (1926 - 2021) притаманне романтичне світобачення. Початкову освіту отримала в Київській художній школі, потім – у художньо-промисловій школі у Празі та Гейдельберзькому університеті в Німеччині. За словами художниці, найбільшого впливу на її творчість зазнало навчання у свого дядька Миколи. Віддає перевагу пейзажам Києва з класичними архітектурними спорудами. Багато часу Катерина Василівна присвятила рекламній діяльності, оформленню книжок, популяризації і збереженню творчої спадщини своїх пращурів. Завдяки їй музеї як нашої області, так й інших міст України поповнилися не лише великою кількістю творів Кричевських, а й цікавими архівними документами, світлинами, каталогами виставок, статтями.
Сумщина пишається багатим творчим зібранням династії Кричевських. Діяльність родини – яскравий показник незламності, відданості та поваги до України, котрі заклали фундамент національної ментальності для своїх нащадків.
