311043624_428211812753041_7117720604256241433_n

310345846_428212222753000_8297024483298365515_n

310342477_428212302752992_2307886775985599748_n

310151929_428213366086219_8391431906326799979_n

310106277_428213332752889_1673781801397243149_n

309825701_428212276086328_2562735320253375498_n


МИСТЕЦЬКА СУМЩИНА В ПАЛІТРІ ЧАСУ

Художники – очі людства

М. Волошин

День художника цьогоріч відкриває завісу у світ мистецтва під кутом воєнної реальності, яка внесла свої корективи в тематику образотворчості.  Сумська обласна організація Національної спілки художників України відзначає професійне свято, презентуючи сум’янам виставку живописних робіт.

У контексті буремного сьогодення майстри пензля день за днем виливають свій подих війни на полотні. Тематика робіт неоднозначна й асинхронна. Концепція виставки полягає в переосмисленні воєнного часу очима митця, зосередженні уваги глядача на рутинному існуванні особистості в умовах лихоліття. Художники намагаються не просто заглибити спостерігача в злободенність, а філігранно збентежити уяву, створити образ прийдешності.

До експозиції ввійшли живописні твори, які схематично вибудовують хронологію війни. Так, горизонтальне полотно «Весна 2022» І. Швачунова своєю монументальністю говорить про широту подій щодо лінії зустрічі ворога. Багряне небо світиться люттю, а бетонні конструкції стають символом незламності міста Суми. Твір О. Садовського «Орел землю переорав» віддзеркалює всю сутність ганебної руйнівної кампанії, що спотворює найпрекраснішу пору життя – дитинство. Філософічний сюжет картини дає змогу замислитися над віковічними питаннями буття.

Продовженням теми війни є символічні роботи П. Кишенюка, герої котрих – це очі війни: дитячий погляд страху («Відкрите небо») і безликий образ зла («Бесіда шизофреника із сатаною», «Маріуполь», «Загиблим під завалами»), який кров’ю українців викарбував назви постраждалих міст. Художник В. Харакоз відтворив у диптиху «Маріуполь. Теплий подих», «За містом сад» до вторгнення, стилізована композиція котрого уособлює довоєнний, яскравий образ міста Маріуполь. Авангардна манера письма розкрила символічність постаті Мадонни із поруч окресленими контурами лілій – квітки жіночності й краси, а пурпурові вітрила кораблів залишають згадку про величний портовий край.  

Не можливо оминути тему сакральності в такі важкі часи, коли молитва є душевною відрадою та порятунком (І. Василевський «Молитва», «Молитва за Україну»). Експресивно навантажені роботи І. Гапоченка «Спогади. Пам’ять» і «Рожевий вечір» відтворюють сплеск подій і їх відпечаток у природі, яка чутливо сприймає прояви негативу.

Презентовані пейзажі в яскравій гаммі кольорів несуть надію на чисте й світле майбутнє. Осяйний небесний янгол Г. Сергеєвої серед земного різнобарв’я квітів сповіщає про перемогу, лелека – живий символ України, добробуту (А. Савченко «Крила свободи»), червона калина – архетип батьківщини («А. Савченко «Ой, у лузі червона калина»), мальви – обереги рідної оселі, медові стільники – ознака працелюбства, ліс – міць і велич (С. Яровий «Яскравий день»). Теплим осіннім подихом сподівання пронизаний пейзаж О. Чередниченка «Осінь 2022». У цих праобразах приховано код нації – незламної, хороброї.

Дана виставка спрямовує увагу споглядача на свій прихований зміст щодо переродження нації та її подальшу переосмислену екзистенцію.