До міжнародного Дня родини (сім’ї) і Дня матері
Материнський подвиг
9 травня українці відзначають День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (1939–1945), яка відібрала мільйони життів, надію, спокій і подих свободи. У кожного була своя боротьба за перемогу. Як не згадати про подвиг жінок, котрі крізь призму війни пронесли стійкість духу, незламність материнської душі. Тим більше, що в цьому році 9-го травня сучасна спільнота відзначає ще й День Матері – свято, яке нагадує про безмежну силу жіночої відданості.
У Сумському обласному художньому музеї ім. Никанора Онацького тема материнства широко представлена у творчості вітчизняних митців. Серед них – твори сумського живописця Павла Ковтуна (1937 – 2017), головними сюжетами яких стали образи дітей. Робота «Колискова» демонструє турботливість материнського серця у важкі воєнні часи, коли вираз «чужих дітей немає» набуває буквального сенсу. Перед глядачем постає осінній нічний ліс, частина дерев якого палає від теплого сяйва вогнища, такого важливого для головних персонажів – п’ятьох дітей. Більшість із них солодко спить, укриті шинелями. З’являється відчуття, що це найбільша насолода і для них, і для жінки з немовлям на руках, подану на другому плані. Вражає образ дитини із широко розплющеними очима, сповненими страху, невизначеності. І мовби вся природа стає на варту дитячого сну. А десь за деревами, в глибині лісу, художник пише озброєних людей, підкреслюючи темними кольорами напругу й особливу тривогу.
Сьогодні варто згадати неймовірну жінку – Олександру Деревську (1902, м. Грозний – 1959, м. Ромни), яка виховала 48 дітей, не маючи власних. Після завершення війни життя великої і дружньої родини Деревських було пов’язане із сучасною Сумщиною, де в м. Ромни вони зміцнили сімейне коріння. Це жінка великої душі, за що її називають так урочисто – «Роменська Мадонна». Світова історія ще не знає такого подвигу, здійсненого Олександрою Аврамівною, яка створила унікальний сімейний будинок, де знайшли тепло і родину діти-сироти.
«Роменська Мадонна» відійшла у вічність, здобувши повагу прийдешніх поколінь. Та все ж найвеличнішою пам’яттю, невмирущим спогадом про велике материнське серце, працьовиті руки і теплу душу стали її діти, онуки, правнуки. Зі спогадів однієї з доньок, Катерини, дізнаємося: «Це була не просто Мати з великої літери, а жінка незвичайної духовної чистоти. Вона привчала нас любити людей, любити працю, бути добрими, чесними, справедливими. У мами був вроджений педагогічний талант. Ніколи вона на жодного з нас не підняла руку, нікого не била. Для тих, хто завинив, найтяжчим покаранням були слова: «Я не хочу з тобою розмовляти». Ота мамина мовчанка діяла сильніше за будь-яку іншу кару».
Про Олександру Деревську знято кінофільми, написано книги, їй посмертно присвоєно звання «Мати-героїня», її ім'ям названо вулиці, Роменську школу-інтернат і навіть одну з малих планет.
Науковий співробітник Світлана Морозова
.jpg)
