Графічні твори балтійських художників у зібранні
Сумського обласного художнього музею ім. Н. Онацького
У зібранні Сумського обласного художнього музею знаходиться значна кількість творів балтійських художників-графіків ХХ ст. Роботи були передані до Сум з Дирекції виставок Спілки художників протягом 1950-1980-х рр. У 2019 р., з нагоди святкування Днів Європи в Україні управління культури Сумської обласної державної адміністрації разом з посольствами країн Латвії, Литви й Естонії презентували виставковий проект під назвою «Балтійська симфонія», де вперше в Сумах експонувалися твори знаних митців з фондів музею, які раніше не мали сучасного оформлення. Завдяки меценатській допомозі, графічні роботи знаходяться в чудових європейських рамах.
Картини художників представлені у різноманітному стилістичному та технічному виконанні, дають уявлення про особливості життя країн, що розвивалися на паралелях офіційного та альтернативного мистецтва, але завжди були яскравим прикладом європейського демократичного світогляду.
Офорт Народного художника Латвії (1974), професора Латвійської Академії мистецтв Артура Апініса (1904-1975) «Земгалія» (1946) присвячений одній із п'яти історичних областей Латвії. Реалістичний сільський пейзаж передає ліричний настрій обраного мотиву. Майстерне використання світлотіні, контрастне співвідношенні білого і чорного підсилюють емоційно-філософське сприйняття твору.
Одним із найбільш значущих латвійських майстрів ксилографії, Народним художником Латвії (1965), ілюстратором творів латиської і світової літератури був Петеріс Упітіс (1899-1989) [2, с. 110,111]. Задушевні твори автора «Мисливський будинок» (1948) і «Проти сонця» (1964) відрізняється легким темним штрихом, локальними плямами й своєрідною трактовкою обраних мотивів, що дозволяє художнику розкритись в елегійному відчутті оточуючого світу.
Випускник Латвійської Державної Академії мистецтв, Карліс Цируліс (1925-1994) значну частину свого життя присвятив Ризі [3, с. 9]. В його офортах до серії «Стара Рига» (1985) («Старий двір», «Порохова вежа») звучить мистецький гімн столиці Латвії. Чітка виразність і лаконізм вирішення досягаються в аркушах досить точно. Роботи автора, виконані рівними та ламаними лініями, відрізняються описовістю й великою кількістю деталей, відтворюють архітектурний вигляд старих історичних будівель. Гравер по дереву, вихованець студії малювання і живопису при Рижському Народному університеті, учень Яніса Ансона, член об’єднання «Зелена ворона» Олександр Юнкерс (1899-1976) – один із найвідоміших художників Латвії. Його робота «Місто Валмієра» (1949) передає краєвид одного з найпрекрасніших міст Латвії. Художник вміло використовує можливості чорно-білої гравюри. Чиста річка, пунктирний малюнок і відсутність яскравих кольорів надають твору певної загадковості.
Випускник Каунаської художньої школи, учень Мстислава Добужинського й Адомаса Гальдікаса, автор плакатів, екслібрисів, станкових гравюр на теми народного побуту й праці, Народний художник Литви (1965) Йонас Кузмінскіс (1906-1985) представлений вишуканими ліногравюрами [1; 2, с. 91,93]. Його твори «Вулиця Скапо» (1977) й «Університет у Вільнюсі» (1946) відзначені вільним штрихом, правильним малюнком, чіткістю лінії, реалістичністю й досконалістю композиційного задуму.
Учениця Йонаса Кузмінскіса Алдона Скірутіте (1932-2005) – Заслужений художник Литви [2, с. 93]. В її роботах «Кургіяні» (із серії «Янтарний край») (1965) та «По конюшиновим полям» (із циклу «Литовські спортивні ігри в селі») (1971) відчувається чітка художня манера вчителя. Остання робота виконана в яскравій гамі кольорів, що підкреслює радість від процесу спортивних ігор. Плоскісно-декоративне рішення творів, кумедна, але гармонійна гра плавних ліній з органічним вплетінням в їх ажурне мереживо фігур і рослин – особливості декоративної графіки художниці.
Випускник Державного художнього інституту Самуеліс Розінас (1926-2006) відомий циклами робіт «Вільнюс» (1956-1958) та «Єврейські народні пісні» 1968). Довгий час автор працював у Литві, Ізраїлі та Америці. Тонально-просторовий принцип використовується в серії творів до альбому «Вільнюс» (1957), «говорить» про мистецькі вподобання митця. Кольорові ліногравюри автора різноманітні. Він писав «Дворик університету в Вільнюсі», «Костели Анна і Бернардинців», «Вежу Вільнюського замку», ін. Роботи відрізняються лаконічнісю, документальною точністю та невимушеністю виконання.
Вихованка Каунаської школи мистецтв, Державної вищої школи декоративно-прикладного мистецтва у Парижі, учениця Юозаса Зікараса та Каетонаса Склерюса, Заслужений діяч мистецтв (1962) та Народний художник Литви (1974) Доміцеле Тарабільдене (1912-1985) [2, с. 94] знана своїми роботами на дитячу тематику. Зокрема, її ліногравюри до циклу робіт «Космонавти» (1971) («У дитячому садку», «Гойдалка», «Крила») виконані в футуристичній манері. Стрімким штрихом, автор передала невгамовність, спритність та життєрадісність молодого покоління. У цьому циклі художниця виступає з позицій дитячої безпосередності і захопленого сприйняття світу. Звідси – символіка білого, чорного та червоного кольорів, пружність енергійно проведених ліній, поєднання декількох планів – справжнього і уявного світів.
Професор Державного художнього інституту Литви, Народний художник (1963) Вітаутас Юркунас (1910-1993) відомий циклами робіт на воєнну тематику [4, с. 33-34]. Його статичний, узагальнений образ молодої красуні з роботи «Буду дояркою» (1960) підкреслює соціальну тематику твору, характерну для мистецтва країн колишнього Радянського Союзу.
Син художника, Вітаутас Юркунас (1946 р. н.) закінчив графічний відділ Вільнюського Державного художнього інституту (1970). Його вчителями були: А. Кучас, Ю. Галкус і В. Миколо (з листа художника). У творчій манері Юркунаса-молодшого відчувається художня майстерність його оточення. Роботи автора з милозвучною назвою «Будівельники» (1977) відображають працьовитість людей різного віку. Темні лінії й «відточені» деталі, характеризують митця як професійного художника 1970-х рр. Високий ступінь узагальнення, образи-символи, розповідність і предметність яскраво проявились в силуетних постатях чоловіків-праці.
Випускник Таллінскої Вищої художньої школи, професор Державного художнього інституту Ало Хойдре (1916-1993) [2, с. 138] – один з найвідоміших художників Естонії. В його літографіях «Святковий день» (1973) та «Мир» (1970) (із серії «Таллін») відчувається нота сюрреалізму. Автор досягає яскравого мистецького задуму завдяки соковитості обраних кольорів, загадковості образів, точності графічно-пластичних засобів, невибагливості художніх рішень, занурених в хаотичну тишу.
Вихованець Тартуськоого художнього інституту, учень Адо Ваббе, Ернст Тійдо (1913-1957) значну частину свого творчого доробку приділим столиці Естонії. Його літографії «Тарту відбудовується» (1947) та «Відновлення мосту у місті Тарту» (1947) переносять глядачів у післявоєнний період. Капітальна відбудова пошкоджених територій, віра у радісне та світле майбутнє – ті ідейні задуми, про які хотів сповістити нам автор. Відштовхуючись від символіки білого і чорного, детально відтворюючи основні епізоди історії, художник через образний зміст творів, піднімає ряд морально-етичних проблем.
Учасник східних експедицій з етнографічної роботи Ільмар Ліннат (1914-1987) [2, с. 141] залишив більш ніж 60-ти малюнків. У роботі «На заводі» (1959) відчуваються риси суворого стилю з його значущістю щодо важливості людської праці. Яскраві білила, грамотно накладена туш, дають уявлення про непросту, але дуже важливу працю звичайного трудівника.
Заслужений художник Естонії Олев Соанс (1925-1995) зобразив план будови Москви (1965). Легкість накладення штрихів, архітектурний вигляд та неабияке знання історії, характеризують художника як професіонала. Панорамне вирішення з великою кількістю деталей, об’єднані в завершену композицію.
Науковці пишаються значним зібранням творів балтійських художників-графіків у Сумському художньому музеї.
Використані джерела:
1. Александравічюте О. І. Кузмінскіс // Майстри радянського мистецтва. Москва, Радянський художник, 1988. 89 с.
2. Искусство, рожденное октябрем / под ред. Лебедевой П., Зименка В., Кравченка К. и др./ Москва, Советский художник, 1967. 144 с. с ил.
3. Справа № 148. ВХ № 13. ОП.1. Листи художників з відповідями на анкету (роки навчання, вчителі, головні твори і т.д.). 1987-1988. 28 аркушів. С. 9.
4. Ясюліс Л. Вітаутас Юркунас. Москва, Радянський художник. 1966. 37 с.
Ст. науковий співробітник Ганна Святець
