artmuseum.sumy.ua

 Графічні ілюстрації до «Слова о полку Ігоревім» у зібранні

Сумського обласного художнього музею ім. Никанора Онацького

Колекція ілюстрацій до «Слова о полку Ігоревім» у Сумському художньому музеї ім. Никанора Онацького представлена досить широко – 66 творів, виконаних у техніці ксилографії, ліногравюри, офорту видатними художниками-графіками України, Білорусії та Росії – це і лауреати Державної премії України імені Т.Г.Шевченка (Василь Лопата та Георгій Якутович), і народні художники Білорусії (Георгій Поплавський), СРСР (Володимир Фаворський) та РРФСР (Дмитро Бісті), а також російський художник Микола Воробйов. Роботи художників різних поколінь не тільки відображають емоційне сприйняття «Слова…», але й дозволяють на прикладі розкриття однієї теми побачити зміни, які відбуваються на різних етапах розвитку граверного мистецтва ХХ ст.

Графічні твори надходили до музейної збірки у 70-ті – 80-ті роки минулого століття. Більшість з них була придбана у авторів, деякі надійшли з Всесоюзного виробничо-художнього комбінату (ВВХК).

Засновник сучасної книжкової ілюстрації Володимир Фаворський протягом 15 років, з 1937 по 1951, кілька разів звертався до художньої інтерпретації «Слова…» (в колекції музею представлені ксилографії 1950-го року) і створив свого роду синтез легенди та історичного літопису. Його ілюстраціям притаманне органічне поєднання психологізму, філософського осмислення, епічного і ліричного начал, історичної вірності фактів.

Гравер прагнув до гармонійного злиття різних видів мистецтва – у даному випадку – словесного та образотворчого – і йому це вдалося – дрібні картинки на полях, буквиці та ілюстрації поєднують книгу у одну пісню «Я не иллюстрирую произведения, а создаю книгу… И я хотел бы, чтобы так и было как говорится: «Из песни слов не выкинешь». Так и в моей книге, которую я сделал из картинок, орнамента и украшенных букв, нельзя было бы ничего выбросить. Добился я этого, вам судить». [3, 16]

У обрамлення гравюр і орнаментальні кінцівки художник вводить приглушений червоний колір, що допомагає передати епічність пам’ятки. Чудовий майстер розкрив не тільки світ героїв «Слова…», але і перш за все – культуру Київської Русі ХІІ ст. Фаворський став першим ілюстратором видань «Слова о полку Ігоревім» гравюрами на дереві, завдяки його ілюстраціям шедевр давньоруської літератури отримав яскраву художню інтерпретацію всіх найбільш суттєвих подій і образів.

Яскравим прикладом художнього осмислення «Слова о полку Ігоревім» є ілюстрації, виконані у 1977 – 1978 рр. лауреатом Державної премії України імені Т.Г. Шевченка Георгієм Якутовичем. Прагнення проникнути у дух, атмосферу літературної пам’ятки, намагання по-філософськи осмислити зміст, космічне, сферичне бачення древньої людини зазначено у його серії ілюстрацій: Земля та Народ – єдиний Всесвіт. Його гравюри великого формату, виразні і символічні, їм властива піднесеність, епічність, вони вирізняються прагненням об’ємного, узагальнюючого, емоційно-психологічного розкриття образів та підкреслюють героїчне начало літературної пам’ятки. Художник не переповідає епізоди, а, переосмислюючи найбільш напружені моменти, створює яскраві зорові асоціації літературного образу. Ілюстрації талановитого художника стали справді мистецьким і світоглядним відкриттям доби Київської Русі.

Головну композиційну роль відіграє образ кола, як космічного буття Всесвіту. Коло постає, як сонце, як око, як Земля, що вбирає в себе всі радощі та страждання людства. Художник вдало поєднує білий «простір» паперу з фігурами, які постають, немов велетні. 

Гравер користується штриховою манерою тонування, що вирізняє його ілюстрації. Переважає погляд згори, ніби з висоти пташиного польоту – панорамний погляд автора, який може охопити весь простір землі загалом, не розчленовуючи людину і навколишній світ.

Своєю творчістю Георгій Якутович стверджував те, що художник повинен побачити в натурі весь той шар самобутньої культури, шар життя народного і відчути свою органічність на цьому тлі, невіддільність від цієї землі, з якою він зв’язаний усіма порами, усім настроєм душі. Яскрава творчість художника тісно пов’язана з традиціями нашої країни.

Виразністю і стилістичними особливостями вирізняються лінорити 1981 – 1982 рр. київського художника лауреата Державної премії України ім. Тараса Шевченка Василя Лопати. Вибір цієї техніки не випадковий – властиві її мові енергійні контрасти чорного і білого відповідали інтересу художника до виявлення експресивності образів героїв. Серія гравюр митця до пам’ятки давньоукраїнської літератури – своєрідний графічний переклад, або «Слово о полку Ігоревім» у малюнках. Це художнє осмислення, насамперед, української історії, а на її тлі – нашого буття, величних діянь нашого народу, суспільно значущих та історичних постатей. Загальний характер ілюстрацій досить похмурий – об’ємні фігури з деякою театральністю на чорному тлі підсилюють драматичну ноту. Двоплановим композиціям притаманне тонке відчуття ритму та висока майстерність. На багатьох ліноритах присутні образи Спаса Нерукотворного, Божої Матері Оранти та ангела, які постають, немов свідки тогочасної історії, та водночас ніби хочуть захистити або ж вплинути на хід подій.

Слід зазначити, що гравер намагався поєднати сюжет із символіко-метафоричним рядом поеми. Система образів і міфологічність якомога краще відтворюють дух «Слова…», вражають своєю монументальністю та значущістю.

Непересічний талант народного художника Білорусі Георгія Поплавського супроводжують видання «Слова о полку Ігоревім». Гравюри художника супроводжують видання у перекладі Янки Купали (Мінськ, 1984). Двадцять три офорти, послідовно розкривають зміст літературного твору і займають цілу сторінку, або розворот аркушів. Всі вони окреслені контурною рамкою, за межі якої рвуться сурмач герольд, дзвонар, важко озброєні воїни, птахи, кажани. У своїх композиціях, то занадто скупих, то насичених деталями, гравер майстерно використовує красномовну особливість предметів, звертає увагу на декоративну орнаментальність військового спорядження та етнографічні особливості одягу воюючих сторін.

У гравюрах 1985 року Миколи Воробйова, на сюжет «Слова…», багато умовностей і символіки. Виконані вони в оригінальній техніці графітного олівця в традиціях лірико-билинного епосу, в яких, ніби у фризових композиціях, відбиті високі почуття героїв твору. Художник використовує прийоми, характерні для іконопису – зображення статичні, застиглі; композиціям притаманна монументальність та епічність.

Спираючись на досвід свого вчителя Володимира Фаворського, поєднуючи образність з історичною достовірністю, створив свої ксилографії до «Слова о полку Ігоревім» у 1986 році народний художник Росії Дмитро Бісті.

Понад тридцять вишуканих гравюр на рисовому папері за давньокитайською технологією, опубліковані у виданні в перекладі І. Шкляревського (М., Дитяча література, 1988), двадцять  із них представлено у збірці музею.

Гравюри Бісті вирізняються новизною художньої манери у інтерпретації стародавньої пам’ятки літератури. Кожен аркуш побудований на найтонших гравіровках, в яких панує темний, часто чорний фон. Щільні ряди енергійних штрихів створюють таємничий, відчужений світ, де велику роль відіграє символіка. Поряд з чорно-білими гравюрами деякі доповнені червоним кольором, який викликає асоціацію з кров’ю на білому тлі. Всі сцени художник поміщає в глиб аркуша, ніби усуває себе від подій, що відбуваються.

Часто варіюється мотив птахів, що летять, а також мотиви затемнення сонця, важко нависаючих чорних хмар, виючих вовків, зиґзаґів блискавок, що перетинаються на льоту зі списами та держаками стягів. Через все «Слово…» проходить зображення храму, як символу об’єднання, державності і православної духовності.

У своїх ілюстраціях художник насамперед прагнув відобразити погляд людини Київської Русі на похід, оспіваний у «Слові…». Майстер сам пояснював, що історична достовірність завжди була першочерговою метою його робіт. Всі прийоми використані гравером саме для такого документального красномовства, і тому сам похід, і князь, і його дружина, і князівна представлені в органічному взаємозв’язку з природними явищами – сонцем, небом, вовками і соколами, які тут не лише фон, а символ.

Стаття у збірнику наукових праць "Скарбниця української культури". – Вип. 18/Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського. – Чернігів, 2017.

Зав. відділу науково-фондової роботи Плохута О.С.