artmuseum.sumy.ua

До питання реставрації та атрибуції живописного твору із зібрання

Сумського художнього музею ім. Никанора Онацького.

Озерянська ікона Божої Матері, друга пол. ХІХ ст.

Резюме: співпраця музею з Харківською Академією дизайну та мистецтв. Інколи твори надходять до фондів музею у незадовільному стані і потребують реставрації, яка призводить до подальшої наукової обробки та атрибуції музейних предметів.

Ключові слова: ікона, Харківської Академії дизайну та мистецтв, реставрація, атрибуція.

Озерянська ікона Пресвятої Богородиці була передана Хутір-Михайлівською митницею у 1996 році до збірки музею у вкрай незадовільному стані [2, с. 5, ілл. 1].

У 2016 році ікону відправлено на кафедру реставрації станкового і монументального живопису Харківської Академії дизайну та мистецтв [2, с. 3].

Озерянська ікона Пресвятої Богородиці є поясним зображенням Богоматері з Немовлям, іконографічний тип Одигітрія – «Путівниця».

Божа Матір представлена в урочистій позі, повернута в бік Отрока. Богородиця правицею вказує на Свого Сина, ніби говорить людству про єдиний шлях до Спасіння. Христос як Глава Церкви, як Законодавець, благословляє всіх, хто йде шляхом вдосконалення – про це свідчить жест його правиці (у лівій тримає Євангеліє).

Богоматір зодягнена в темно-синій мафорій, який по краях оздоблено золотою облямівкою (стрічка з золотими нитками). Такий колір вибраний не випадково: золота облямівка – знак прославлення Цариці небесної, перебування Її в Божественному світі та причетності до слави Господньої. На мафорії зображені зірки – символ Трійці й дівоцтва Марії до, під час і після Різдва Христового.Постать Богоматері закриває одну з зірок, символізує тим самим Втілення другої іпостасі Святої Трійці – Христа.

Христос-Отрок зображений у хітоні червоного кольору, що символізує Його Божественну й людську природу. Голови Богородиці та Її Сина увінчані коронами, що вписані у німби, оздоблені геометричним орнаментом.

Ікона має неширокі глауконітові поля, вохристо-теракотовий фон.

Внизу (по всій ширині ікони) напис: «НИКТО ЖЕ ПРИТѢ КАѦЙ КТБ. ПОСРАМЛЕНѢ ШТЕБЕ ИСХОДИТѢ ПРЕСВАѦТАѦ БЦЕ. НО ПРОСИТѢ БЛАГОДАТИ. ПРИМЛЕТѢ ДІРОБ… КРОЛЕВНОМУ ПРОШАλ…» [ілл. 2]. 

Образ Пресвятої Богородиці «Озерянська» являє собою характерний пам'ятник мистецтва Слобідської України, стилю бароко.

Ікона має вертикальну композицію. Написана у теплому колориті на липовій дошці з використанням сусального золота.

Малюнок, композиція і колорит достатньо стримані, з перевагою оливкового кольору, можна припустити, що автор мав академічну освіту.

Озерянська ікона майже не мала суттєвих  змін у розвитку сюжету, окрім зірок і хмаринок, що зображувались на фоні [1, с. 341, ілл. 3].

Цитата з книги «Історія міста Харкова за 250 років його існування» Д. Багалія, Д. Міллера: «В новом храме монастыря хранится святыня края, переносимая сюда из Куряж­ского монастыря на время с 30 сентября по 22 апреля, икона Пресвятой Богородицы Озерянской, признаваемая чудотворной и очень чтимая не только харьковскими жителями, но и всем окрестным населением. «Она, по словам преосвященного Филарета, писана на холсте кистью древнего малороссийского художника; на холсте приметны еще складки – следы путевого хранения святыни. Все эти особенности подают мысль, что Св. Икона писана одним из страдальцев православия, орошавшим слезами молитвы изображаемый им лик Богоматери и вызвавшим о помощи небесной для гонимых чад православия и что она принесена была из за Днепра». Трудно, по отсутствию данных, подтвердить или отвергнуть эту догадку преосвященного Фи­ларета. Старожил Мерефы дал о ней в 1762 году следующее письменное свидетельство: «видел и помню я, в церкви Озерянской пустыни стояла чудотворная икона; а откуда и кем поставлена, ведат не могу. Первое чудо от ее явилось о. архимандриту Севастиану и при строителе иеромонахе Варсонофии Хвастиченке». Севастиан был архимандритом Святогорского монастыря и получил в 1710 году Озерянскую пустынь или пустошь от священ­ника Богородицкой церкви в Мерефе о. Феодора и соорудил в ней также Богородичную церковь» [1, с. 341].

Цей опис святині, зроблений на початку XX століття Д.І. Багалієм і Д.П. Міллером, виявився тим джерелом, спираючись на який Озерянська ікона, що загинула в 1930-і роки, була відтворена на початку вже XXI століття – у вересні 2010 року: «…відтворена Озерянська ікона була обнесена хресним ходом навколо Харкова як захисниця міста» [3]. 16 вересня того ж року образ був освячений на місці його знаходження – в Озерянах, а в даний час знаходиться в храмі Покровського чоловічого монастиря (Харківська єпархія) [3].

З 1843 року був заснований спеціальний Хресний хід: образ двічі на рік урочисто переносився з Курязької обителі в Покровську і назад, організовувалася процесія на чолі з вищим духовенством [4].

У самому Харкові на честь ікони було побудовано два храми: на Холодній горі – в тому місці, де монахи Курязького монастиря передавали її харківському духовенству, і в Покровському монастирі [4].

З  Оригіналу Озерянської ікони було зроблено безліч списків. Вони суттєво відрізняються один від одного, багато з них прославилися чудотворністю.

Озерянська ікона Божої Матері – один з численних перекладів іконографічного типу Одигітрії, відомого і в афонському іконописі, і в українському, і в російському, в таких, як Влахерська, Смоленська, Тихвінська, Святогірська, Казанська, Грузинська та багатьох інших. Відмінність її лише в деяких деталях і самому характері виконання, обумовлених часом і походженням.

Божа Матір «Озерянська» має іконографічні зв'язки з багатьма іконами, які походять з Харківської єпархії і, безсумнівно, перебували під впливом західних пам'яток мистецтва. До деталей, що відрізняють від таких же північноукраїнських пам'ятників, крім характеру ликів Богородиці і Христа, відносяться: корони на головах Богородиці, Христа, одяг Отрока, Євангеліє в Його руках.

У ряду численних пам'ятників, що походять з Харківської єпархії і мають найближчу схожість з Озерянською іконою Божої Матері і по загальному характеру твору і, навіть, з багатьох деталей – вкажемо на Ченстоховську ікону Божої Матері XVII ст. в церкві Вознесіння Хорошівського монастиря [ілл. 4], на ікону того ж імені, але без багатьох деталей, наявних в першій, і через те ще ближчу до Озерянського образу, з храму Успіня Божої Матері с. Верхня Сироватка [5, ілл. 5], що на Сумщині.

Після проведення реставраційних заходів і мистецтвознавчих досліджень було виявлено, що ікона Пресвятої Богородиці «Озерянська» написана на території Слобожанщини невідомим майстром другої половини ХІХ ст., який, напевно, мав професійну освіту. Про професійність автора свідчить майстерність написання ликів, одягу, графічних деталей, оздоблення позолотою. Ікона має всі ознаки Слобожанської школи: характерну для даної іконографії вертикальну композицію, іконографічні деталі, кольорову гамму.

Джерела та література:

1. Багалій Д.І., Міллер Д.П. Історія міста Харкова за 250 років його існування (1655–1905). Історична монографія у двох томах. Том I (ХVІІ – ХVІІІ ст.). Вид. Харківського міського громадського управління. 1905 р. С – 569.
2. Картка наукового опису. СОХМ ім. Никанора Онацького /  Невідомий автор. Другої половини ХІХ ст. Україна. Озерянська ікона Божої Матері.
3. http://znaimo.com.ua/%D0%9E%D0%B7%D0%B5%D1%80%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0
4. http://orthodoxia.kiev-foto.info/ikoni/chudotvorni-ikoni-ukrayini/ozeryanska-ikona-bozhoyi-materi/
5. https://www.votpusk.ru/country/dostoprim_info.asp?ID=13747

Зав. відділу науково-фондової роботи Плохута О.С.