800px-Штернберг_В._Аскольдова_могила

Аскольдова могила. 1837

Біля шинку.1838

Біля шинку. 1838

Штернберг_Василь_Іванович

Автопортрет художника В.І. Штернберга

автопортрет

Автопортрет художника В.І. Штернберга


Він змальовував Україну

(до 200-річчя від дня народження Василя Штернберга (1818 – 1845)

У 2018 р. виповнюється 200 років від дня народження Василя Івановича Штернберга – зачинателя українського романтичного пейзажу, майстра побутового та пейзажного жанрів, що характеризувалися зображенням правди життя. Прекрасний рисувальщик, аквареліст, живописець він залишив помітний слід в українському обрзотворчому мистецтві. В зібранні Сумського обласного художнього музею зберігаються два твори  митця.

Народився художник 12 лютого 1818 р. в Петербурзі в німецькій родині Густава (Івана) Штернберга. Його батько викладав німецьку мову, історію європейських народів, виконував обов’язки бібліотекаря. Він помер, коли синові сповнилося 16 років. Освітою хлопчика займалася мати. Юнак знав і любив музику, багато читав, проте найбільше подобалось малювати. Перші уроки живопису отримав у відомого на той час пейзажиста М. Лебедєва. За його порадою 17-річний Штернберг вступає до Петербурзької Академії мистецтв (1835-1839). Підтримав це рішення і професор Петербурзького університету М. Плісов. Він показав малюнки Василя конференц-секретарю Академії Василю Григоровичу, якому вони дуже сподобалися. У квітні 1835 р. 17-річного юнака прийнято до числа казенних академістів. Навчався у класі пейзажного живопису професора М. Воробйова та відвідував майстерню знаменитого К. Брюллова, що дали молодому митцеві серйозну підготовку до самостійного життя. 

Знайомство й дружба з видатними діячами культури та мистецтва, наполеглива праця, відвідини літературних і музичних вечорів у О. Стругольщикова, Н. Кукольника, В. Григоровича, де проходили зустрічі, впливало на ступінь інтелектуальної зрілості митця. До того ж В. Григорович звернувся до свого давнього друга Григорія Тарновського з проханням допомогти Штернбергові. З того часу український поміщик-меценат матеріально опікувався долею студента: оплачував навчання, запрошував на всі канікули в  свій маєток на Чернігівщині «для списання видів його села й садів».   

Відомо, що В. Штернберг тричі приїздив в Україну (1836-1838). У краєвидах художника відзеркалювався менталітет українського народу, який вмів надихати поетикою і своє мистецтво, і своє світобачення. За правдивістю й виразністю, тонким живописно-колористичним ладом, новим характером мотивів його пейзажі виходили за межі тогочасного пейзажного живопису.

Влітку 1836 р. Штернберг вже милувався Качанівкою і з великим захопленням приступив до замальовок. Він перейнявся краєвидами України, красою її природи, українськими народними звичаями, побутом. Тут він формувався як майстер, втілюючи на практиці здобуті художні навички, вдосконалюючи власні смаки й ідеали.

З першої поїздки в Україну у жовтні 1836 р. Штернберг повернувся з побутовими картинами, серед яких акварелі «Ярмарка в містечку Ічне» й «Табун». Академія нагородила В.Штернберга малою золотою медаллю другого ступеня. Картину «Ярмарка в містечку Ічне» придбав імператор Микола 1 для альбому дружини.

Під час другої подорожі у 1837 р. митець побував у Качанівці,  Києві, на Полтавщині. Штернберга вразили види Києва, Дніпра, українські хатки, клуні, народні весілля, ярмарки. За малюнки, у тому числі за 7 картин писаних у Києві та Полтавській губернії, рада Академії представила до нагородження золотими медалями 1-го і 2-го ступенів.

Літо 1838 р. В. Штернберг проживав у Качанівці, де в той час також перебували український історик Микола Маркевич – автор п’ятитомної «Історії України» та відомий український поет Віктор Забіла, котрий написав там два вірші – «Гуде вітер вельми в полі»,  «Не щебечи, соловейку». Знаменитий композитор М. Глінка, поклав їх на музику – він також перебував тоді в Качанівці. Одну з кращих картин того року «Свячення пасок в Україні» (купленої імператором для подарунка своїй дочці – великій княгині Марії Миколаївні) він отримав діамантовий перстень, велику золоту медаль першого ступеня і звання художника 14 класу. Це надавало право митцю виїхати за кордон, до Італії, коштом Академії мистецтв для подальшого навчання.

 Відзначаючи качанівський цикл, в успіху художника чималою, вважали, є заслуга господарів Качанівки. Тому Академія у звіті висловила подяку Г. Тарновському за його «милості до Штернберга».  

Три роки, проведені в Україні, були найпліднішими в творчості митця. До цього періоду належать музейні твори, які надійшли з колекції Оскара Гансена в перші роки створення Сумського художньо-історичного музею.

Природу живописного куточку Києва відтворено в картині «Аскольдова могила» (1837). На ній зображено церкву-ротонду Святого Миколая, споруджену у 1809 р. в Угорському урочищі за проектом київського архітектора А. Меленського. У 882 р. на цьому історичному місці поховано київських князів Аскольда (у хрещенні Микола) і Діра, яких убив новгородський князь. В часи княгині Ольги збудовано дерев’яну церкву, навколо якої згодом облаштовано цвинтар, що існував впродовж століть. Розташована ротонда на узвишші дніпровського схилу. Діагональна композиція, витягнуте по горизонталі полотно, високе світле небо підсилюють враження простору, спрямовують погляд у глибину дальнього берега Дніпра. Контраст світлих відтінків неба та темної гами землі передають відчуття повітряної легкості, щільності зелених мас дерев, об’ємності церкви.  Надмогильні хрести вносять містичність в композицію, рівновагу якої досягнуто зображенням дерев навколо ротонди. Побудована на контрастах кольорів й ритмів, картина зачаровує романтичною ефектністю, навіює думки про швидкоплинність життя, про вічне та миттєве.  

Характерною рисою Штернбергових картин є мініатюрність письма. Йому подобалося писати на невеличких дощечках і завжди уважно, любовно опрацьовувати кожний сантиметр поверхні. Прикладом може бути жанрова сцена із життя народу «Біля шинку» (1838) з колекції СХМ. Про справжнє життя простого люду в Україні мало хто знав, його зображували в якихось фантастичних барвах. Митець вдало і правдиво передає  народний типаж і тогочасний одяг. Штернберг – перший художник, який зображав натуру у гумористичному плані. Його гумор – м’який, доброзичливий, щоправда, інколи крізь сльози: людині, яка вийшла нещодавно із корчми, море поколіна. І постать людська, і стіна та покрівля шинку залиті вечірнім промінням, проте точно і виразно вимальовані деталі селянського побуту. Картина з таким сюжетом у тогочасному мистецтві була новаторською за своєю суттю. Вона закладала основи розвитку сатиричної теми в жанровому творі.

У березні 1839 р. Штернберг здійснив поїздку до Оренбурзького краю. Це була хороша нагода для цікавої творчої роботи і душевної розваги. Рисунки, виконані в казахських аулах, а також єдина живописна картина «Калмицькі юрти», правдиво і щиро передають побут людей, природу окраїн Російської імперії. У Хівінському поході Василь захворів і змушений був повернутися до Петербурга.

 До південної Італії в якості пенсіонера академії Штернберг  відправляється в 1840 р.  Поселившись у Римі, він продовжував наполегливо працювати. В Італії, як раніше в Україні, художник прагнув осягнути життя простого народу, вміло передати красу чарівної спекотної італійської природи, надаючи їй романтичного характеру.

Проте, італійське сонце, її благодійний клімат не допомогли хворому на сухоти художнику. Василь Штернберг пішов із життя 20 листопада 1845 року, йому було лише 27 років... Його спадщина стала неоціненною коштовністюі проклала дорогу українському національному побутовому та пейзажному жанрам. За ним світлі і величні постаті Володимира Орловського, Миколи Пимоненка, Петра Левченка, Тараса Шевченка...

В історії української культури ім’я Василя Штернберга постає поряд з іменем Тараса Шевченка. Познайомилися друзі у 1838 р., проживали у невеличкій квартирі на 9-ій лінії Василівського острова. В. Штернберг створив офорт-фронтиспис «Кобзар з поводирем» (1840) до першого видання «Кобзаря». На знак подяки поет присвятив йому опубліковану в цьому виданні поему «Іван Підкова».

Привабливий образ Василя Штернберга з академічних років Тарас Шевченко створив у повістях-спогадах «Художник», «Музикант», «Прогулянка із задоволенням й не без моралі», згадував у листах, «Щоденнику».

 Ст. науковий співробітник Ткаченко В.М.