artmuseum.sumy.ua

У червні Віктору Михайличенку (1954–2020), художнику, члену Сумської обласної організації Національної спілки художників України (1980), виповнилося б 70 років. Лауреат Державної премії Узбекистану ім. Хамзи (1990), нагороджений Золотим знаком «Лауреат» і Дипломом Міжнародного Фонду «Культурне надбання» (2013).

Народився  Віктор Костянтинович 20 червня у м. Чирчик (Узбекистан). Закінчив живописне відділення Ташкентського республіканського художнього училища ім. П. Бенькова (1968) і Ташкентський театрально-художній інститут ім. О. Островського за спеціальністю – художник театру (1974). З 1993 року жив в Україні, працював в галузі сценографії (театрально-декоративного мистецтва), графіки та станкового живопису. Віктор Михайличенко постійно вдосконалювався, ніколи не зупинявся на досягнутому.

Улюблена техніка майстра – акварель, а головні жанри – пейзажі й натюрморти, що передають щиру захопленість природним ландшафтом регіону. Творчий діапазон митця коливається від етюдності до розлогих панорам. Камерність сюжетів позначена тонкими інтонаціями, що акцентується образною гамою кольорів. У ліричних пейзажах відчутні ноти філософського ставлення до природи. Виразна стриманість барв органічно поєднується з логікою просторових рішень.

У більшості акварелей автора світло та колір постають у стані творчого спокою. Відчувається цілісність у споглядальних тихих літніх й осінніх пейзажах сільських вулиць, вільному просторі неба, мовчазних деревах, спокійних і затишних водоймах з місточками та човнами на березі. Художника цікавить передача внутрішньої рівноваги.

У колекції Сумського обласного художнього музею ім. Никанора Онацького зберігається понад 20 творів Віктора Михайличенка, серед яких – графічні роботи (двадцять акварелей, дві пастелі, одне живописне полотно).

Ліричні композиції привертають увагу легкими й прозорими пастельними відтінками, світлоносністю тонів. Художник занурюється в музику ритмів, неодноразово повертаючись до улюблених мотивів, зображаючи водойми та дерева («Ранок на озері»), квіти («Хризантеми», «Будяки», «Квіти»), тихі ранки й вечори («Туманний ранок»), старі вулиці та храми («Путивль. Молчанський монастир»), щоб зберегти їх у пам’яті нащадків.

Особливої витонченості письма автор досяг в аркушах, створюючи відчуття вологості повітря («Дощовий день», «Озеро. Після дощу»), весняного водопілля («Березень»). Чуттєвими є портрети художниці – дружини Галини, виконані пастеллю у 1983 та 2014 роках.

Віктор Михайличенко – учасник міжнародних, республіканських, всеукраїнських, обласних, багатьох персональних виставок. Його твори зберігаються у Ферганському та Сумському художніх музеях, Національному музеї історії України, Музеї декоративно-ужиткового мистецтва Узбекистану (Ташкент), а також у приватних колекціях, галереях України та зарубіжжя.