artmuseum.sumy.ua

ЗАКОХАНИЙ У ПРИРОДУ ТА СОНЦЕ

Цьогоріч виповнюється сто років від дня народження Костянтина Ломикіна (1924 – 1993) – одного  із провідних майстрів образотворчого мистецтва, заслуженого діяча мистецтв УРСР (1971), народного художника УРСР (1984).

Костянтин Матвійович – член СХУ (1953), голова Одеської обласної організації СХУ (1972 – 1976). Учасник виставок з 1951 року. Нагороджений орденом «Знак пошани». Працював у станковому живописі  та графіці.

Дитячі та юнацькі роки митця пов’язані із Сумщиною. Він народився 19 серпня у Глухові. Після закінчення Другої світової війни, мобілізувавшись, вступив до Одеського художнього училища ім. М.Б. Грекова, яке закінчив у 1951 році.

Для творчості характерна жанрова різноманітність: портрет, пейзаж, натюрморт, тематична картина, жанрові полотна. В останніх намагався показати життя своїх сучасників. Плідно працював у техніці пастелі, в якій зображував переважно тему балету.

У зібранні Сумського обласного художнього музею ім. Никанора Онацького знаходяться  два живописних полотна та п’ять графічних творів майстра.

Найважливіша особливість творчості художника – життєва достовірність, вміння бути правдивим і переконливим у зображуваному сюжеті. У жанрових полотнах митця приваблює образ людини. Смислове та емоційне навантаження припадає на розкриття образів через їхню внутрішню взаємодію з природою.

Художник утверджував глибоко оптимістичне, радісне сприйняття предметного світу, дивився на нього захопленим поглядом. Він уважно спостерігав побутові сценки, що містили у собі глибокий життєвий зміст, прагнув створити узагальнені образи. Його полотна наповнені сонцем, соковитістю та свіжістю барв. Автор майстерно передавав гру сонячного світла.    

Задум картини «Рідна мати моя» (1964) (із музейного зібрання) виник під враженням від однойменної пісні композитора Платона Майбороди на слова Андрія Малишка. Узагальнений образ увібрав риси Софії Ісидорівни – матері художника, яка неодноразово позувала синові. Пейзаж задумано й змальовано у такий спосіб, що він допомагає розкриттю головного персонажу – жінки, представниці 1960-х.

Картина вирішена в розповідній манері, написана широким, енергійним мазком. М’яке сонячне проміння немов пестить лагідне обличчя, струмує по схилених плечах, по вишитій сорочці. Усе навколо наповнене теплом, дзвінким літнім повітрям. В портретах конкретних осіб Ломикін робив акцент на якійсь одній рисі зображуваної людини або на її певному душевному стані. 

Ясністю фарб відзначається й твір «У човні» (1963), де знижена точка зору дає змогу концентрувати увагу глядача на постаті дівчини, що сидить у човні, заглибившись у читання книги.

Ломикін із захопленням працював над образами балерин. Їм присвячено багато творів, виконаних переважно у техніці пастелі, в яких автор показує вроду і граціозність танцівниць, пластичне багатство і різноманітність їхніх жестів, рухів, поз. Типові в цьому відношенні «Балерини перед виставою» (1989), написані пастеллю узагальнено, в контражурному освітленні. Колір густий, насичений, домінує відверта декоративність. Прагнення до психологічного трактування образів, увага до деталей і прикмет часу притаманні більшості творів митця.

У пленерній роботі «Жінка з рушником» (1985) живописець демонструє гостру спостережливість, зворушливу поетичність, оптимістичне утвердження життя. Автор ретельно продумував архітектоніку композиції, пластичну гармонію, прагнув до образної цілісності, правдивості.

У творах «Натюрморт з самоваром» (1976), «Натюрморт з динею» (1987), «Натюрморт з нагідками» (1989), ліричність і емоційність трактування поєднується з декоративністю, дзвінкістю кольорів.

Мистецька спадщина Костянтина Ломикіна – це результат постійного  вивчення життя, спілкування з творчістю улюблених живописців – попередників і сучасників, щоденне удосконалення власних творчих відкриттів.