Ж-885.Н-т Осінь.1975

Куц В.П., Осінь, 1975

Ж-886.Струмок. 1976

Куц В.П., Струмок, 1976

Ж-1529.Іоанно-Предтеченська церква.1976

Куц В.П., Іоанно-Предтеченська церква, 1976

Ж-887.Льодохід на Пслі.1978

Куц В.П., Льодохід на Пслі, 1978

Ж-981. Спадщанський ліс.1979

Куц В.П., Спадщанський ліс, 1979

Ж-1714.Весна. Псел.1980-і

Куц В.П., Псел, 1980-і

Ж-1027.Сінокіс. Путивльський р-н.1981

Куц В.П., Сінокіс. Путивльський р-н,1981

ТН-4024. Серпневий вечір.1982

Куц В.П., Серпневий вечір, 1982

Ж-1331. Вересень.1982

Куц В.П., Вересень, 1982

Ж-1370. Березень.1985

Куц В.П., Березень, 1985

Ж-1890. Чорнобривці. 1992

Куц В.П., Чорнобривці, 1992

Ж-1530.Суми. Альтанка.1991

Куц В.П., Суми. Альтанка, 1991

Ж-1889.П-т І. Харитоненка 2005 - 2006

Куц В.П., Портрет І. Харитоненка, 2005 - 2006


22 серпня виповнюється 85 років від дня народження нашого земляка Валентина Павловича Куца – живописця, графіка, заслуженого художника України, члена НСХУ.

Народився у 1939 році в м. Суми в робітничій сім'ї. Ази образотворчого мистецтва опановував в художній студії під керівництвом Бончевського М.Д., а далі – художні «виші» в Харкові та Москві.

Валентин Павлович – людина високої культури та різнобічних обдарувань, з 1988 по 1992 роки займав посаду голови Сумської організації НСХУ. Працював у Сумському відділенні Художнього фонду України. Він – активний учасник мистецьких виставок як на Україні, так і за кордоном. З 2000 р. живе та працює у Німеччині (м. Геттінген).

Отже, мистецький шлях В. Куца можна поділити на два періоди, умовно назвавши їх як «сумський», так і «геттінгенський». Головним у творчості художника є передача настрою в поєднанні з особистим ставленням  до зображених тем і сюжетів.

У цілому мистецька спадщина Валентина Куца, прихильника реалістичної школи живопису, представлена досить широко: сільські та міські пейзажі, натюрморти, портрети, тематичні картини. У одних роботах можна побачити хвилинне враження автора, в інших – філософське сприйняття світу. Використовуючи широку кольорову палітру митець експериментує, знаходить нові живописні можливості, інколи застосовує площинний декоративізм, що надає більш виразного звучання його живопису.

У зібранні музею зберігаються полотна автора, створені на батьківщині: «Осінь» (1975), «Струмок» (1976), «Льодохід на Пслі» (1978), «Весна. Псел» (1980), «Косовиця» (1981), «Суми. Альтанка» (1991), «Портрет Івана Харитоненка» (2005-2006), (ескіз до муралу у місті Суми). Навіяні спогадами твори художника змушують задуматися про головне, насолодитися спокоєм, що дарує радість і натхнення.