Загадковий узагальнений образ інтелігентної людини, доля якої складалася на зламі століть у «Портреті невідомого в інтер’єрі з книгами» 1922 р. Матвія Зайцева став предметом дослідження, що за чисельними порівняннями портретної схожості привернув увагу до літератора, поета-акмеїста Миколи Гумільова (1886-1921).
«Вогненним стовпом» назвала Анна Ахматова Гумільова, людину різнобічних обдарувань, зі складною долею офіцера, який загинув у 35 років від кулі чекістів. Глибоко віруючий, одверто заявляв, що за своїм соціальним світоглядом був монархістом. З ідеалами Стародавньої Греції про подвиги героїв поеми Гомера «Іліада» поет ішов під кулі й на волинській землі. Героїзм для нього означав спасіння духу і честі.
Саме таку впевнену та водночас стриману людину зображено на полотні Матвія Зайцева. У старовинному інтер’єрі з книжковою шафою, одягнутого за тогочасною модою, подібно до відомих світлин Гумільова. У темному костюмі, білій сорочці з піднятими кутами коміра, краватці, скріпленою золотою шпилькою. Фронтальне зображення інтелігентного з військовою виправкою, коротко стриженого, голеного молодого чоловіка зі складеними «в замок» на колінах руками. Задумливий, стомлений погляд із червоними повіками, зосереджений на внутрішніх переживаннях. Художник звертає увагу на обличчі й аристократичних руках, які тримали не лише перо, а й зброю в Першу світову війну.
Після розстрілу в серпні 1921 р. ім’я опального поета на довгі роки залишалося під тавром «заборонено». Звісно, з цих обставин художник не міг зазначити ім’я поета, на відміну від інших тогочасних зображень діячів культури. Угорі на зображенні – підпис і дата. За колоритом – темний, емоційно напружений, з яскравим освітленням ліворуч, що падає на високе чоло та руки, скоріш за все, написаний з фотографії.
Портретист, автор історичних полотен і пейзажів Матвій Зайцев (1880-після 1940 р.) народився в Могильовській губернії. Навчався в Київській рисувальній школі, брав активну участь у виставках (у тому числі – Мюнхені та Венеції), входив до провідних російських мистецьких об’єднань. Дата смерті живописця й досі залишається під питанням.
Директор музею Надія Юрченко
