Творча родина
Никанора Харитоновича Онацького (1875 – 1937)
Никанор Онацький – засновник і перший директор Сумського художнього музею, мав творчу родину. Надія Василівна (1888 – 1980), кохана дружина митця, навчалася в Лебединській жіночій гімназії, де вчителював її майбутній чоловік. Діти відвідували Сумську художню студію, яка діяла при музеї з 1928 р.
Природно, що Сумський музей зберігає роботи сім’ї Онацьких: Наталії (1910 – 2004), Андрія (1911 – 1992), Оксани (1915 – 1994), які не стали художниками, проте були освіченими в галузі мистецтва, а захоплення малюванням залишалося протягом усього життя. Діти народилися в Охтирці, на батьківщині Надії Василівни, мали вищу технічну освіту. Наталія працювала в жанрі архітектурного пейзажу та натюрморту. Її пастелі сповнені соковитими кольорами, пройняті ліризмом, милозвучністю, сакральністю («Натюрморт з лимонами» (1977), «Спаська церква у селі Володимирівка» (1986), «Алея в Суханово» (1991).
У музеї представлено єдиний автопортрет Оксани Никанорівни в типовому образі 1930-х років, з дещо суворим, упевненим поглядом і модною, на той час, короткою зачіскою. Оксана мала твердий, наполегливий характер, боролася за повернення правдивої інформації про батька. Портрет написано в Полтаві (1934), саме тоді вона навчалась у Полтавському будівельному інституті, але її виключили через репресії тата, після арешту якого також потрапила за грати на шість років, із часом – реабілітована.
У родинному альбомі – анімалістичні замальовки Андрія Никаноровича («Кабан» (1975), «Качки» (1975), «Птахи» (1976), зроблені синіми чорнилами. Характер звірів і птахів передано динамічно, чіткими лініями та штриховкою. Ці роботи стали частиною вітальних листів до матері й молодшої сестри.
Творча родина Никанора Онацького є зразком для наслідування, боротьби за честь, гідна пам’яті сучасних і наступних поколінь.
Ст. науковий співробітник Ганна Святець
.jpg)