«Рідна мати моя»
Теплі, зворушливі спогади дитинства, невимовний біль за недовгими роками щастя поруч з рідною людиною огортають, коли дивимось на полотно «Рідна мати моя» з колекції музею ім. Н. Онацького. На думку спадає всесвітньо відома «Пісня про рушник» поета Андрія Малишка та композитора Платона Майбороди. Саме невмирущі рядки: «Рідна мати моя, ти ночей не доспала… І рушник вишиваний на щастя, на долю дала…», надихнули відомого одеського художника, уродженця Глухова Костянтина Ломикіна (1924 – 1993) на створення цієї картини, моделлю якої була його рідна матуся Софія Ісидорівна.
Робота Народного художника України Костянтина Матвійовича Ломикіна зігріває серце сонячним світлом, яке пронизує все полотно: й схилену над вишиванням рушника літню жінку, й білизну, що сушиться на мотузці, й стару хатинку на другому плані, й весь зеленувато-синій літній пейзаж, в який органічно вписано образ матері.
Живописець й графік К. Ломикін вміло поєднує працю людини з красою природи, що робить створений їм образ довершеним. Ця лірична робота, як і безліч його пейзажів, портретів та натюрмортів, поєднує у собі реалізм та імпресіонізм. Щодо останнього, художник захоплювався творчістю відомих французів: Едгара Дега, Клода Моне, Леона Бакста, Огюста Ренуара.
