IMG_20200616_111627 - копия


«Найкращі друзі»

У маленьке віконце хати-мазанки ллється сонячне сяйво. Але це не єдине джерело світла  на картині «Найкращі друзі» (1963) українського художника Петра Бабака (1921 – 1973) із колекції Сумського обласного художнього музею ім. Н.Онацького. Фронтальна композиція з малятами, серед яких – впізнаване обличчя Кобзаря. Головним лейтмотивом твору є книга – джерело знання. Саме розгорнута книга  освітлює обличчя дітей, які уважно слухаючи скупчилися навколо національного поета і художника.

Видатна особистість – Тарас Григорович Шевченко (1814 – 1861) постає в нетиповому образі. Зазвичай  митця рідного слова писали камерно з орієнтацією на відомі автопортретні зображення. На полотні Бабака Кобзар ніби небайдужий вихователь, а то й батько великої родини, якому приємно й затишно разом з дітьми. Наразі діти читають, а хвилину тому – малювали (у хлопчика в руці – червоний олівець), лущили горіхи та їли цукерки. Художник наближує до глядача відому особистість більш зрозумілою та емоційно близькою.

Твір з’явився у «хрущовську відлигу». Саме у шістдесяті роки минулого століття митці звернулися до кращих здобутків національної культури, до сталих традицій. Шевченкіана була головною темою в творчості художника-фронтовика. Пройшовши реалістичну школу навчання у відомих київських живописців  К. Трохименка,  Г. Меліхова, В. Костецького, сам став батьком двох провідних українських художників – В’ячеслава та Олександра Бабаків, які оригінально та самобутньо у своїй праці вбачають цей світ.

Мол. науковий співробітник Олена Гагіна