artmuseum.sumy.ua

«Жіночий портрет» (1870-і) – один з кращих у творчій спадщині Миколи Рачкова (1825 – 1895). В композиційному вирішенні художник обрав – поворот у ¾ вправо. Таке просторове розміщення дозволяє моделі не спілкуватися з глядачем, бути ніби наодинці з собою, не розкривати свого внутрішнього світу, бо це й не було метою автора – його цікавить перш за все зовнішня краса. В зображенні молодої жінки в національному костюмі він майстерно використовує згармонованість звучних і водночас стриманих холодних поліхромних тонів. В таих творах художника не цікавить внутрішня глибина або складність характеру зображеної особи. Потрібно було зовсім інше – зберігаючи схожість, подати або зовнішню ідеалізацію моделі, або її дійсно реальну красу. Головне в портреті те, що художнику вдалося за допомогою живописної майстерності, володіння малюнком, всім тональним багатством вишуканої колористичної гам холодних тонів – від червних і синіх до перлинно-сріблястих – передати витончену красу людського обличчя і, ти самим, висловити повагу до людини, в якій (згадаймо Чехова) «все повинно бути прекрасним» – традиція, що йде від К.Брюллова.