Котарбінський В.О.1849 – 1921. Смерч. 1900-і
Котарбінський В.О.1849 – 1921. Раби (сцена з римського життя)
Котарбінський В.О.1849 – 1921. Наплакалась (Біля могили). 1900-і
Котарбінський В.О.1849 – 1921. Битва у повітрі (Демон і Тамара). 1990-і
Котарбінський В.О.1849 – 1921. До зірок. Поцілунок ангела. 1900-і
Котарбінський В.О.1849 – 1921. Сутінки. 1890-і
Котарбінський В.О.1849 – 1921. Квітка на могилі самовбивці. 1901
Примарні світи Вільгельма Котарбінського
Польський художник Вільгельм Олександрович Котарбінський (1848 – 1921) більше 30 років прожив у Києві, і не тільки в музеях цього міста зберігаються прекрасні колекції робіт майстра. У Сумському художньому музеї налічується 17 творів, що потрапили до фондів з приватної націоналізованої збірки київського колекціонера Оскара Гансена.
Вільгельм Олександрович навчався у Варшавському класі рисунка та в римській Академії мистецтв святого Луки. З 1880-х років і до смерті живе в Києві. У 1887 році Котарбінського разом з іншими уславленими художниками – М. Нестеровим, В. Васнєцовим, братами Свєдомськими, М. Врубелем – запросили для участі у розписах Володимирського собору. Ці роботи, попри різні оцінки сучасників, висунули його ім’я у ряд найвідоміших художників того часу. В кінці XIX століття Котарбінський став модним художником, але новий час зламав його, а бурхливе ХХ століття майже забуло славне ім’я.
Київський художник польського походження, якого завжди цікавили явища на межі дійсного і фантазійного, що ніби народжуються уві сні, матеріалізуючись із місячного світла чи туману. Туман, котрий перетворюється в поетичний образ або страхітливе видовище, – одна з улюблених тем живописця.
У 1890-ті роки в його картинах з’являються ангели, вампіри, духи природи і смерті. Художника захоплюють фантастичні сцени і містичні видіння. Серія сепій із зібрання Сумського художнього музею виконана якраз у цей час. Образи висвітлені у творах – це мрії, видіння, які являються художнику, який ніби спить наяву, від них віє витонченістю, ніжністю і глибоким, «шопенівським» сумом.
Живописні твори «Сутінки» (1900-і) і «Могила самовбивці» (1901), також відрізняються містичністю характеру.
У першій картині не випадково обраний мотив сутінок, що створюють відчуття чогось тимчасового, перехідного і незвичного, темне небо породжує неспокій. Є щось «врубелівське» у блідому обличчі молодої жінки, великих, повних смутку очах, у її постаті в стані безвиході й безволлі.
Утаємничений образ природи у «Могилі самовбивці» – живий, хвилюючий, що розбурхує уяву. Зловіщими сприймаються сяйво навколо квітки та соковита зелень на могилі, серед якої цівкою стікає кров.
Образи, створені Вільгельмом Котарбінським, незвичайні, глибоко естетичні, і, думається, гідні набагато більшої уваги світової аудиторії.
Зав. відділу науково-фондової роботи Ольга Плохута
.jpeg)
