Під час споглядання твору Миколи Петровича Богданова-Бєльського «Горе», глядач стає свідком трагедії, що спіткала бідну сільську сім’ю, яка залишилася без мами – берегині родинного вогнища. На полотні реалістично, в кращих традиціях художників-передвижників, подано дітей напівсиріт: маля – тільки-но почало ходити і ще не розуміє значимості події; сильно тужить батько, якого спіткало велике лихо, втративши дружину й матір його кровинок. Та найбільш глибоким є образ старшої донечки із заплаканими очима в старій ватянці з дорослої людини. Засмучена горем дівчинка по-дорослому розуміє біль втрати найріднішої в її житті людини, весь тягар, що лягає на її тендітні плечі по догляду за немовлям і хатніми клопотами. Особливого трагічного стану картині надають рублена хата з віконцем, заткнутим подушками та два вогника за білою завіскою.
Академік, видатний живописець М.П. Богданов-Бєльський (1868-1945) свою творчість присвятив сільській дітворі з села Татево Смоленської губернії. Саме там він отримав перші знання з малювання в С.А. Рачинського – педагога та благодійника. Після чого був направлений до іконописної школи Троїце-Сергієвої лаври, у 1884 р. вступив до Московського училища живопису, скульптури та архітектури. У Петербурзькій Академії художеств навчався в І.Ю. Рєпіна. Був в Афоні, мандрував Європою. У 1913-1918 роках Богданов-Бєльський – голова об’єднання А.І. Куїнджі.
Полотно «Горе» написано в найкращий період творчості митця – 1890-і роки в Татеві, отчому, близькому оточенні. Пізніше, перебуваючи в еміграції в Ризі та Берліні, художник повсякчас повертається до рідних серцю мотивів, пригадуючи дитинство в селі Татеві. Загинув в лютому 1945 р. під час бомбардування Берліну союзниками, похований там же на православному цвинтарі.
