У кріслі-гойдалці. 1907
У кріслі-гойдалці
1907
Спираючись на традиції французького імпресіонізму як мистецтва «враження» та так названого «оптичного» сприйняття оточуючого світу, художник передає в картині рух крісла-гойдалки, використавши прийоми пуантилістичного (крапкоподібного) письма. Від цього м’яка гама ніжних синьо-блакитних кольорів створює відчуття невагомого марева та повітряної легкості. Традиційна ж для імпресіоністів фрагментарність композиції (у творі зображено лише обличчя з опріччям молодої жінки та частина спинки крісла), здається, сповнені живого, трепетного дихання й тонкої пульсації.
В цьому етюді Богомазов передав лише одну мить – рух крісла-гойдалки, проте виникає враження, що цей рух – безкінечний. Жінка, що лежить в кріслі у стані повної розслабленості, складає з ним єдине ціле і повністю підвладна цьому руху. Таким чином, ліризм картини та зовнішня, на перший погляд, ідилія відпочинку приховує в собі відчуття пасивності й бездії, а короткі мазки-крапки, що створюють м’який колорит, сповнені внутрішньої напруги та ледь вловимої неспокійної динаміки.
Детальна інформація у розділі "Музейні перлини"
