Тарас Шевченко. Приятелі.1859 (з картини І. Соколова І.І.(1823-1918))
Іван Соколов (1823-1918) Весілля. 1860
Іван Соколов (1823-1918). В ніч на Івана Купала. 1890
Соколов Іван Іванович
1823 – 1910
У Сумському обласному художньому музеї ім. Никанора Онацького в експозиції знаходиться картина, яка не залишає байдужим жодного відвідувача. Це жанрове полотно «Весілля» (1860) живописця і графіка Івана Івановича Соколова. Надійшов твір до музею у 1922 від нащадків педагога-художника Порубіновського з м. Суми.
У 2018 Івану Соколову виповнилосяся 195 років від дня народження. Росіянин за походженням, син дрібного астраханського чиновника, І. Соколов закінчив Петербурзьку академію мистецтв. У 1857 отримав звання академіка живопису, а в 1864 посаду професора.
Після подорожі по Україні у 1854 він постійно почав не лише працювати над українською тематикою, а й пов’язав свою долю з Україною. Спочатку щоліта приїжджав у село на Курщину, де мав змогу спостерігати життя і побут українців. 1889 художник переїхав на постійне проживання до Харкова, де став одним із засновників і віце-президентом Харківського товариства шанувальників мистецтва.
Картина «Весілля» свідчить про увагу митця до народних звичаїв та побуту українського селянства. Вона побудована за академічними правилами, з включенням до них методів і прийомів, характерних для українського живопису. Горизонтальна композиція урівноважена з обох боків «кулісами»: крислатим деревом та хвірткою. Дія відбувається на тлі хати, білий колір якої створює ілюзію простору. Композиція складена з окремих ритмічно розміщених сюжетних зав’язок, які вписуються у трикутники (висвітлені постаті нареченої, матері, дітей). Головні персонажі першого плану виділені домінантою білого кольору, як-то: наречена, зігнута постать матері, дівчата по центру картини, які танцюють. Однак митець відступає від академічного канону, про що свідчать як атрибути українського побуту: хата під солом’яною стріхою з тином, український національний одяг, так і риси народного мистецтва: укорочені постаті, локальний колір тощо. Картина сприймається дещо романтично, з ідеалізованими образами та побутом українського села.
На початку 1858 Іван Соколов особисто познайомився з Тарасом Шевченком. 7 травня 1858 поет занотував у «Щоденнику»: «зайшли до художника Соколова; помилувались мальованими нашими земляками і землячками». 27 травня 1858 Т. Шевченко написав рекомендований лист художникові для передачі Г. Ґалагану: «Може, приблукає в Сокиринці оцей добрий чоловік і маляр дуже дотепний, то ти, друже, Богу милий, ласкаво привітай його. Воно розумне, добре і любить наш народ і нашу країну». Знайомство доповнилося ще й творчою співпрацею. Вибираючи твори видатних митців для роботи над офортами, Т.Шевченко звернув увагу на картину І. Соколова «Приятелі». Офорт із неї разом з офортом «Притча про робітників на винограднику» Шевченко подав 1859 до ради АМ з проханням надати йому звання академіка. За них у 1860 йому було присвоєно звання академіка гравюри. Офорт «У шинку» з музейного зібрання пов’язаний ще й із Сумщиною. Під зображенням – автограф художника з дарчим написом Наталії Олександрівні Хрущовій, дружині Д. О. Хрущова, на запрошення якого Т. Шевченко жив у їхньому маєтку Лихвин Лебединського повіту в червні 1859 Надійшов твір до музею у 1925 з маєтку Хрущових під час пошукових експедицій по місцях, де перебував Кобзар.
У творчості І. Соколова поширені й поетичні мотиви нічної природи. До них належить картина з музейного зібрання «В ніч на Івана Купала» (1890).
Для художників кола Івана Соколова, Лева Жемчужникова, Костянтина Трутовського та інших українська тема була близькою і такою, що знаходила своє глибоке втілення в їх творчості.
Ст. науковий співробітник Ткаченко В.М.
