Володимир Фаворський «Плач Ярославни», 1950 рік

Володимир Фаворський «Плач Ярославни». 1950

Георгій Якутович «Ярославна», 1978 рік

Георгій Якутович «Ярославна». 1978

Василь Лопата «Ярославна» 1981 рік

Василь Лопата «Ярославна». 1981

Георгій Поплавський «Плач», 1984 рік (2)

Георгій Поплавський «Плач». 1984

Георгій Поплавський «Плач», 1984 рік

Георгій Поплавський «Плач». 1984


Художній образ Ярославни у літературній пам’ятці Київської Русі

«Слово о полку Ігоревім»

«Слово о полку Ігоревім» – історичний пам'ятник давньоруської літератури ХІІ ст., шедевр світової літератури, глибоко патріотичний твір, який вражає читача одухотвореною мальовничістю і багатством мови, гармонійним поєднанням епічності і ліризму. Це найбільше художнє творіння свого часу, в якому з великою точністю переданий образ Давньої Русі. Головним почуттям, що турбувало автора «Слова о полку Ігоревім» було любов до Батьківщини, до рідної землі, до народу. Автор сумує про роз'єднання Великої Русі, протиставляє сміливість, доблесть і працьовитість простих людей прагненню князів до відокремлення.

Минуле ХХ століття зазначено різноманіттям художніх втілень «Слова…» в книжковій графіці, від розповідно-традиційного до символіко-абстрактного. У пошуках загальнолюдського сенсу «Слова…» і його природи художники то спираються на його наукове тлумачення, то керуються власною інтуїцією, нерідко випереджаючи дослідницьку думку. У збірці Сумського обласного художнього музею ім. Никанора Онацького колекція ілюстрацій до «Слова о полку Ігоревім» представлена досить широко – близько 80 творів, виконаних у техніці ксилографії, ліногравюри, офорту видатними художниками-графіками України, Білорусії та Росії.

Засновник сучасної книжкової ілюстрації народний художник СРСР Володимир Фаворський (1886–1964) протягом 15 років кілька разів звертався до художньої інтерпретації «Слова…» (з 1937 по 1951) – в колекції музею представлені ксилографії 1950-го року. Ілюструючи «Слово…», Фаворський настільки осягає ідею автора, його думи й помисли, що створені ним образи відтепер навіки асоціюються з героями літературного твору. Образ вгаданий художником, міцно входить в наше життя. Чудові ілюстрації Фаворського до «Слова…» стали, по суті, канонічними, а його Ярославна – хрестоматійним образом.

Але образ Ярославни настільки світлий і поетичний, що його дуже часто використовують інші митці ХХ ст. у своїй творчості, яскравим прикладом цих втілень є колекція Сумського художнього музею, де представлені твори лауреатів Державної премії України ім. Тараса Шевченка Василя Лопати та Георгія Якутовича, Народного художника Білорусі Георгія Поплавського.

Образ Ярославни належить до найблагородніших і найдовершеніших жіночих образів у світовій літературі. Великі людські почуття відтворені автором «Слова о полку Ігоревім», витримали випробування часом і гармонійно влилися у сучасне художнє мистецтво. Глибоку жіночу відданість, вірність, благородство людської душі висвітлює у своїй гравюрі Георгій Якутович (1930–2000) «Ярославна». Образ його Ярославни місткий і узагальнений, сповнений громадського і патріотичного звучання – це мати-вітчизна, яка послала захищати рідну землю від ворога, що загрожував усім і кожному.

Ярославна у втіленні Василя Лопати (1941 р.н.) постає перед нами не як княгиня, а як звичайна жінка, що гаряче любить свого чоловіка-воїна, свою батьківщину. Її плач за чоловіком – це плач жінки, яка тужить за полеглими, оплакуючи не тільки полонення Ігоря, а й загибель його воїнів. Поразка Ігоря – горе всього руського народу. Ярославна, сумуючи, плаче, мов чайка, полетіла би пташкою до любого чоловіка, щоб полегшити його страждання, тоді б вона, омочивши рукав у Каялі, витерла б «кривавії рани на дужому тілі князя».

Сповнена трагізму і суму з одного боку і глибокої ніжності і ліризму – з іншого Ярославна у гравюрі «Плач» Георгія Поплавського (1931 р.н.). Кращі якості жінки та дружини втілив автор у цьому образі. Ярославна постає перед нами вірною, ніжною, люблячою дружиною. В тузі про свого чоловіка вона, не соромлячись своїх сліз, плаче на стіні Путивля в оточенні жінок – в них втілена печаль і турбота вітчизни про своїх воїнів, автор показує скорботу і безмежне горе всієї Руської землі і самовідданість руських жінок: «Уже нам своїх милих лад ні мислію помилити, ні думаю здумати, ні очима оглядіти, а золота і срібла того не мало загубити».

Поетичний образ Ігорової дружини Ярославни є одним з найпривабливіших жіночих образів світової літератури, а в східнослов’янській є першим за часом створення досконалим художнім образом жінки, вражає задушевністю і разом з тим патріотизмом, викликає захоплення внутрішньою красою, красою вірності.

 Зав. відділу науково-фондової роботи Плохута О.С.