artmuseum.sumy.ua

Художній образ Ярославни у літературній пам’ятці Київської Русі

«Слово о полку Ігоревім»

«Слово о полку Ігоревім» – історичний пам'ятник давньоруської літератури ХІІ ст., шедевр світової літератури, глибоко патріотичний твір, який вражає читача одухотвореною мальовничістю і багатством мови, гармонійним поєднанням епічності і ліризму. Це найбільше художнє творіння свого часу, в якому з великою точністю переданий образ Давньої Русі. Головним почуттям, що турбувало автора «Слова о полку Ігоревім» було любов до Батьківщини, до рідної землі, до народу. Автор сумує про роз'єднання Великої Русі, протиставляє сміливість, доблесть і працьовитість простих людей прагненню князів до відокремлення.

Минуле ХХ століття зазначено різноманіттям художніх втілень «Слова…» в книжковій графіці, від розповідно-традиційного до символіко-абстрактного. У пошуках загальнолюдського сенсу «Слова…» і його природи художники то спираються на його наукове тлумачення, то керуються власною інтуїцією, нерідко випереджаючи дослідницьку думку. У збірці Сумського обласного художнього музею ім. Никанора Онацького колекція ілюстрацій до «Слова о полку Ігоревім» представлена досить широко – близько 80 творів, виконаних у техніці ксилографії, ліногравюри, офорту видатними художниками-графіками України, Білорусії та Росії.

Засновник сучасної книжкової ілюстрації народний художник СРСР Володимир Фаворський (1886–1964) протягом 15 років кілька разів звертався до художньої інтерпретації «Слова…» (з 1937 по 1951) – в колекції музею представлені ксилографії 1950-го року. Ілюструючи «Слово…», Фаворський настільки осягає ідею автора, його думи й помисли, що створені ним образи відтепер навіки асоціюються з героями літературного твору. Образ вгаданий художником, міцно входить в наше життя. Чудові ілюстрації Фаворського до «Слова…» стали, по суті, канонічними, а його Ярославна – хрестоматійним образом.

Але образ Ярославни настільки світлий і поетичний, що його дуже часто використовують інші митці ХХ ст. у своїй творчості, яскравим прикладом цих втілень є колекція Сумського художнього музею, де представлені твори лауреатів Державної премії України ім. Тараса Шевченка Василя Лопати та Георгія Якутовича, Народного художника Білорусі Георгія Поплавського.

Образ Ярославни належить до найблагородніших і найдовершеніших жіночих образів у світовій літературі. Великі людські почуття відтворені автором «Слова о полку Ігоревім», витримали випробування часом і гармонійно влилися у сучасне художнє мистецтво. Глибоку жіночу відданість, вірність, благородство людської душі висвітлює у своїй гравюрі Георгій Якутович (1930–2000) «Ярославна». Образ його Ярославни місткий і узагальнений, сповнений громадського і патріотичного звучання – це мати-вітчизна, яка послала захищати рідну землю від ворога, що загрожував усім і кожному.

Ярославна у втіленні Василя Лопати (1941 р.н.) постає перед нами не як княгиня, а як звичайна жінка, що гаряче любить свого чоловіка-воїна, свою батьківщину. Її плач за чоловіком – це плач жінки, яка тужить за полеглими, оплакуючи не тільки полонення Ігоря, а й загибель його воїнів. Поразка Ігоря – горе всього руського народу. Ярославна, сумуючи, плаче, мов чайка, полетіла би пташкою до любого чоловіка, щоб полегшити його страждання, тоді б вона, омочивши рукав у Каялі, витерла б «кривавії рани на дужому тілі князя».

Сповнена трагізму і суму з одного боку і глибокої ніжності і ліризму – з іншого Ярославна у гравюрі «Плач» Георгія Поплавського (1931 р.н.). Кращі якості жінки та дружини втілив автор у цьому образі. Ярославна постає перед нами вірною, ніжною, люблячою дружиною. В тузі про свого чоловіка вона, не соромлячись своїх сліз, плаче на стіні Путивля в оточенні жінок – в них втілена печаль і турбота вітчизни про своїх воїнів, автор показує скорботу і безмежне горе всієї Руської землі і самовідданість руських жінок: «Уже нам своїх милих лад ні мислію помилити, ні думаю здумати, ні очима оглядіти, а золота і срібла того не мало загубити».

Поетичний образ Ігорової дружини Ярославни є одним з найпривабливіших жіночих образів світової літератури, а в східнослов’янській є першим за часом створення досконалим художнім образом жінки, вражає задушевністю і разом з тим патріотизмом, викликає захоплення внутрішньою красою, красою вірності.

 Зав. відділу науково-фондової роботи Плохута О.С.