artmuseum.sumy.ua

Весільний килим ХVІІІ ст.

Надійшов одним з перших експонатів до Сумського художнього музею. Весільний польський килим значиться в так званих «Списках» колекцій О. Гансена, складених у 1919 році під час націоналізації «сумської частини» його зібрання. Віднайдені «Списки» нині зберігаються у Центральному архіві вищих органів влади України у «Справі про передачу націоналізованого музею О.Г. Гансена в Сумах і Києві Головному управлінню мистецтв та національної культури, лютий – травень 1919 року». У 1915 році у Києві відбулася благодійна виставка „Картин и предметов старинного искусства”, присвяченій постраждалому польському населенню в часи Першої світової війни (1915), одним із ініціаторів якої був О. Гансен. Серед експонатів, які він  представив для експонування, був і Весільний польський килим,  про що свідчить каталог виставки.

До наших часів збереглася традиція – під час вінчання молодята стають на весільний рушник, а більш заможні родини могли собі дозволити замовити килим. Поєднання в шлюбі двох славетних родів підкреслювалось їх специфічними ознаками на різних речах, супроводжуючих вінчання – на келихах, одягу, килимі та ін. В Художньому зібранні Вавельського королівського замку у Кракові також зберігається вінчальний килим XVIII ст. з великим „Рогом достатку”, виготовлений на мануфактурі Потоцьких в Бродах. Він також має зображення двох гербів родів, що об’єдналися шлюбом.

Виготовити килим – це дуже клопітка та трудомістка робота. Для створення зображення прораховувалася кожна нитка. Інколи створення одного квадратного метру килима потребувало цілого року праці. Весільний польський килим виготовлено в техніці, характерній для  кін. XVII - XVIII ст. Основа лляна, круто сукана, а потім ще звита з кількох ниток. На спіткання взята біла вовняна нитка, слабше сукана і тонша за основу. Цей витвір розміром 309х202 (см), по вертикалі поділений на три частини. В середній поряд – два максимально спрощені герби. Між ними – вертикальний рослинний орнамент з виноградними гронами. Зверху і знизу по відношенню до центральної частини дзеркально відображені дві однакові вази з квітами. Композиції надає довершеності розташована по всьому периметру широка кайма з гіллястим орнаментом. Тло центральної частини та кайми – однакове, з нефарбованої білої овечої вовни, що характерно для килимів XVIII ст. Фарбування природними барвниками виконано з тонкою градацією ніжних кольорів, з поєднанням вохристих та блакитно-синіх мотивів. Але треба брати до уваги, що плин часу значно змінив первинний стан  – кольори спочатку були більш насичені та яскраві.

Найбільша увага приділяється гербам, що розташовані посередині килима. Щити гербів мають вирізну або „германську” форму та увінчані баронськими коронами – в золотому обручі по сім перлин. Таке зображення було поширено в гербах вихідців з Західної Європи.

Праворуч – герб „Радван”, або „Вірб” (Radwan, Wirb) – на червоному тлі золота церковна хоругв з трьома кінцями золотого кольору, над нею – золотий кавалерський хрест між літерами «А» та «R». В клейноді – три пір’їни страуса. Цей рід походить з ХІ ст. з часів правління польського князя Болеслава ІІ Сміливого.  Гербом „Радван” об’єднувалися 150 шляхетських родів, в Польщі це: Достоєвські, Кричинські, Паскевичі, Радишевські, Рахваловські, Радвани, Радницькі, Рибальські, Щити, Юдитські та ін., в Російській імперії - Немцови, Пашкови, Якушини, Биковські, Короткевичі, Москальські, Рибальські та ін.

Ліворуч – герб Енгельгардтів. „Общий гербовник дворянських родов Российской империи” дає опис цього гербу: „... щит разделен пополам, в верхней половине на голубом фоне расположена восьмиугольная золотая звезда. На красном фоне в нижней половине – три серебряных лилии. Щит увенчан дворянским шлемом и короной, по сторонам которой выходят два черных распростертых крыла, а на поверхности видно ангела с крыльями, который имеет в руках пальмовые ветви, а на голове золотую корону. Намет на щите голубой, подложенный золотом. Щит держат два льва”. Зображення герба на килимі спрощено. Рід Енгельгардтів походить зі Швейцарії. Легендарний засновник роду Карл Бернард Енгельгардт (1159-1230) – лицар третього Хрестового походу – отримав своє прізвище (Енгельгардт в перекладі „Янгол - охоронець”) за спасіння життя короля Франції Пилипа ІІ Августа при осаді Акри. Прізвище Енгельгардтів залишило помітний слід у Світовій історії, серед них були видатні військові, вчені, священики, богослови, державні діячі. Іменем Енгельгардтів названий інститут молекулярної біології у Москві, золота медаль Російської академії наук, селище та залізнична станція під Смоленськом, також кратер на Місяці, астероїд у космосі та Казанська обсерваторія. (В. П. Енгельгардт збудовав та оснастив цю обсерваторію). Серед Енгельгардтів була велика кількість як чоловіків, так і жінок з ініціалами В та Е, ці літери  зображено на килимі, («В», наприклад, могло означати одне з дуже популярних в цій родині імен: Василій (Базиль), Варвара (Барбара). Але поки що не вдалося встановити конкретні дані про шлюб, де співпадають ініціали представників обох родів.

На Україні у XVIII ст. були поширені килими з квітковими орнаментами з площинним трактуванням орнаментальних мотивів, зокрема, прийом розгортки або розрізу квітки та пуп’янка. У Весільному килимі квіти показані не в розрізі, а повними, що наслідує традиції тканин зі Сходу і було поширено в килимарстві європейських майстрів. Багато спільного з нашим килимом мають килими XVIII ст., які були виготовлені на мануфактурі Потоцьких у Бродах на Львівщині та зберігаються в Художньому зібранні Вавельського королівського замку у Польщі, відчувається та ж сама манера стилізації та прийоми орнаментики, співпадають пропорції виробів, а також навіть окремі деталі (виконання ірисів, тюльпанів, листя, гілок). З іншого боку, у полтавських килимах деякі другорядні квіти показані не в розрізі, а повними, і саме їх зображення дуже подібні до деяких квітів нашого килима (тюльпани, виноградні грона та ін.).

Внаслідок постійних змін кордонів впродовж останніх кількох століть території відходили під упорядкування різних країн. Розвиток виробництва спонукав магнатів створювати власні мануфактури, які виготовляли продукцію світового рівня, запрошували на роботу європейських майстрів, а також використовувати майстерність місцевих робітників. Таким чином, у Весільному килимі виявляються стилістичні риси, що притаманні як українському, так і польському килимарству ХVІІІ ст. Чіткість, виразність, мистецька досконалість малюнка та колористична гармонійність – найголовніші та найцінніші риси килима.

Науковий співробітник Кучинська М.Е.