УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ У ТВОРЧОСТІ
В.І. ШТЕРНБЕРГА (1818–1845)
Духовний приятель Тараса Шевченка, автор офорту-фронтиспісу «Кобзар з поводирем» до першого видання «Кобзаря» (1840). Глибока взаємна приязнь між Т. Шевченком і В. Штернбергом виникла після першої зустрічі, що відбулася восени 1838. Їх єднала юність, Академія, захоплення мистецтвом, спільна квартина в будинку Доннерберга. Найяскравіше про ці часи розповідає Т. Шевченко у «Щоденнику» та повістях, написаних під час заслання в Новопетрівському укріпленні.
Василь Штернберг народився 12 лютого 1818р. Із дитинства багато читав, любив музику, але найбільше подобалося малювати, що переросло в бажання стати художником. У 1835 17-річного юнака прийняли до числа казенних академістів при ПАМ, де навчався у класі пейзажного жанру професора М. Воробйова, відвідував майстерню К. Брюллова, здобувши серйозну підготовку до самостійного життя.
Долею молодого талановитого митця опікувався В.І. Григорович, українець за походженням. Він звернувся до свого давнього друга Григорія Тарновського з проханням допомогти Василеві. Із того часу меценат матеріально допомагав студенту: оплачував навчання, запрошував на всі канікули в Качанівку «для списання видів його села й садів».
Відомо, що В. Штернберг тричі приїздив в Україну. Із першої поїздки (1836) повернувся з побутовими картинами «Ярмарка в містечку Ічне», «Табун» й отримав від Академії малу золоту медаль другого ступеня.
Під час другої подорожі (1937) побував не лише у Качанівці, а й Києві, на Полтавщині. Його вразили українські краєвиди, народні весілля, ярмарки. За малюнки рада Академії представила до нагородження золотими медалями 1-го та 2-го ступеня.
Улітку під час третьої подорожі (1838) створив одну з кращих робіт «Свячення пасок», за яку отримав велику золоту медаль першого ступеня, звання художника 14 класу та діамантовий перстень. Це надало право митцю виїхати до Італії, коштом АМ для подальшого навчання, де й 1840 оселяється, наполегливо працює та лікується, проте італійський клімат не допоміг хворому художнику і він пішов із життя 1845. Йому було лише 27 років.
У зібранні Сумського художнього музею ім. Никанора Онацького зберігається дві його роботи, що належать до найпліднішого Качанівського періоду. Надійшли вони до закладу з колекції Оскара Гансена.
Полотно «Аскольдова могила» (1837) із зображенням Миколаївської церкви – мурованої ротонди з периптером, зведеної 1810 р. архітектором А. Миленським, – нове слово в українському мистецтві першої пол. ХІХ ст. Зачарований красою України, зображує реальну природу – живописний куточок Києва, історичне місце поховання князів Аскольда (у хрещенні Микола) і Діра у 882 р. Краєвид пронизаний романтизмом, сповнений драматизму та бурхливої динаміки через напружений діагональний рельєф, різкі перепади світла і тіні. Тут композиційні принципи суперечать академічним, бо замість фронтальної побудови дія розгортається в глибину. Витягнуте горизонтально полотно, високе світле небо підсилюють враження простору. Надмогильні хрести вносять містичність у композицію, рівновагу якої досягнуто зображенням дерев навколо ротонди. Картина зачаровує романтичною ефектністю, навіює думки про вічне та миттєве.
Характерною рисою робіт Штернберга є мініатюрність письма. Йому подобалося творити на невеличких дощечках, уважно опрацьовувати кожний сантиметр поверхні. Він став одним із перших художників, який звернувся до побутових сцен, намагався правдиво передати життя простого народу та зображував натуру в гумористичному плані. Його гумор – м’який, доброзичливий, прикладом котрого є жанрове полотно «Біля шинку» (1938). Стіна та покрівля будівлі залиті вечірнім промінням, проте точно і виразно вимальовані деталі селянського побуту. Людині, яка вийшла із корчми, море по коліна. Картина з таким сюжетом у тогочасному мистецтві була новаторською за своєю суттю. Закладалися основи для розвитку сатиричної теми в жанровому творі.
Василь Штернберг – представник романтизму, один із засновників українського пейзажу і жанрового живопису. За ним світлі і величні постаті Миколи Пимоненка, Петра Левченка, Сергія Васильківського, Архипа Куїнджі…
Старший наук. співробітник Валентина ТКАЧЕНКО
