СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ НАДЗВИЧАЙНО ТАЛАНОВИТІЙ ЛЮДИНІ

Відійшов у засвіти КУЗЬМЕНКО ОЛЕКСІЙ ДМИТРОВИЧ (1949–2023) – директор Сумської дитячої художньої школи імені М.Г. Лисенка, заслужений працівник культури України (2019), член Національної спілки журналістів України (1984), графік, майстер екслібриса, педагог.  
Відомий як автор, упорядник і редактор багатьох видань, ряду каталогів, учасник і співорганізатор творчих виставок, симпозіумів, конгресів. Організатор перших у м. Суми виставки екслібрисів, проєкту «Стежками Лисенка». За його ініціативою проводився єдиний в Україні конкурс юних скульпторів імені Лисенка.
Народився митець 1 листопада 1949 р. у с. Олексіївка Сумської області. Закінчив Курський державний педагогічний інститут (художньо-графічний факультет, 1979). Першу художню освіту здобув в обласній художній студії, при Будинку народної творчості, якою керував Микола Бончевський. Пізніше працював у обласному науково-методичному центрі народної творчості методистом. Створив архів студії М. Бончевського й передав до ДАСО, де він зберігається як «Архів О. Кузьменка». 
Автор біля 100 книжкових знаків, графічних листів, учасник Міжнародних, Всеукраїнських виставок екслібрису, Міжнародних конкурсів книжкової графіки (Франція, Німеччина, Англія, ін.), Міжнародних Бієнале екслібрису й графіки (Оксфорд). Особливо слід відзначити його активну участь в організації виставок книжкового знаку, присвячених роковинам Тараса Шевченка (Київ, Братислава, Торонто, Женева). 
Він – пропагандист української культури у світі, справжній патріот. Після вторгнення РФ в нашу країну продовжував активну громадську діяльність в ім’я Перемоги України. Навесні 2023 р. ним і викладачами художньої школи спільно з музеєм організовано і проведено благодійний мистецький марафон «Вистоїмо. Допоможемо. Переможемо», що своєю метою передбачав допомогу ЗСУ. За кошти, зароблені від продажу картин викладачів та учнів, придбано необхідні для військових предмети на суму понад 8 тис. грн. 
Цьогоріч передав музею близько 150 гравюр художників-графіків ХХ ст. (1983–1985 рр.). 
Олексій Дмитрович – сліпучий вінець вічної слави, золота пилинка в сонячному промінні мистецтва, в якій серед розчарувань життя солодко линув мріями до картин блаженства. Він з’явився на світ немов зернинка, що проросла самотужки під сонцем і наповнила новий колосок жадобою до життя. Але годинник закував зозулею і вітер несамовитої смерті несподівано зламав його, та все ж зернятка тисячі послідовників упали на родючий ґрунт. 
Пекучий біль втрати викликає хаотичну хвилю думок про несправедливість життя, сум і скорботу, і роз’єднало нас безмірною прірвою. Пройде час, та пам’ять про нього залишиться у глибинах сердець людей, які знали його як сподвижника, активного, невтомного працівника культури, художника фаната! Схиляємо голови у скорботі. Світла пам’ять талановитій людині, яка залишила вагомий слід у мистецтві!
Ст. науковий співробітник музею, 
член НСХУ Валентина Ткаченко