Генріх Редліх (1838 – 1884)
(до 185-річчя з дня народження)
Колекція творів польських митців у зібранні Сумського художнього музею імені Никанора Онацького налічує понад вісімдесят одиниць живопису, графіки та скульптури ХІХ – поч. ХХ ст. Особливий інтерес серед них займають гравюри художника Генріха Редліха з картин Яна Матейка: «Проповідь Скарги» (1874) та «Сигізмунд Август у Люблині» («Люблінська унія») (1874). Роботи були створені на замовлення Товариства красних мистецтв у Відні й надруковані з перших мідних дощок (про що свідчать авторські ремарки під зображеннями). До музею вони надійшли на поч. ХХ ст. з колекції Оскара Гансена.
Г. Редліх народився у 1838 році в м. Ласке, неподалік польської столиці. Художню освіту здобув у Вроцлаві, Школі красних мистецтв у Варшаві. Працював у Мюнхені під керівництвом німецького гравера Ю. Тетера, також писав портрети і альпійські пейзажі. Протягом 1866–1873-х – мешкав у Відні, до 1880-го – у Варшаві, з 1880-1883 – у Парижі й Берліні. З 1876 року – академік Імператорської Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Гравюри Г. Редліха мають важливе значення для розуміння історії Польщі.
На предметах із музейного зібрання відтворено важливі історичні події. На одному – зображено сцену із учасниками сейму польсько-литовських феодалів, що проходив у 1569 р. у Любліні. Саме там було прийнято угоду (унію) про об’єднання Польщі і Великого князівства Литовського в одну державу – Річ Посполиту. У Люблінському замку, на тлі хоругви з польським Орлом та гербами обабіч, посеред багатьох історичних осіб зображений головний персонаж композиції – король Сигізмунд ІІІ з хрестом у руці, який закликає сенаторів відкинути всі суперечності.
В іншому творі події відбуваються у Кафедральному Краківському Соборі. Головним героєм виступає придворний проповідник короля Речі Посполитої римо-католицький священик Петро Скарга у присутності двору. Представлені персонажі (їх обличчя та жести) красномовно демонструють різні реакції на слова ксьондза, викликані особистим ставленням кожного до долі майбутнього країни.
В 1874 році Г. Редліх за гравюру «Проповідь Скарги» з оригіналу Я. Матейка (1864) отримав звання академіка. У 1878 на Всесвітній виставці в Парижі – нагороджений великою золотою медаллю за роботу «Люблінська унія» та орденом кавалера Почесного легіону.
Так, у ІІ-й половині ХІХ ст. за допомогою художніх засобів автори творів (Матейко, Редліх) прагнули визначити значимість даної події для нащадків й підкреслити силу віри своїх земляків у краще майбутнє після невдалих спроб поляків відновити свою державність.
Гравер зумів передати засобами графіки особливості живопису Я. Матейка, створивши зразки малих розмірів на історичну тематику. Автор продемонстрував майстерне володіння можливостями техніки різцевої гравюри в передачі багатофігурних композицій, підкресливши масштаб важливого моменту, що відбувається.
Зав. відділу декоративного мистецтва Ірина ЯНІНА
.jpeg)
