DSC_0586_result


 

ГЛИБИНА ТИСЯЧОЛІТЬ

«Без усякої іншої науки ще можна обійтися, без знання рідної мови обійтися не можна» – влучно й так начасно вилив власну думку в поетичне слово знаний діяч, уродженець Сумщини, Олександр Олесь. А хіба сучасні воєнні реалії не втілили в життя даний вислів? Так, мова – ідентифікатор нації, який різнить нас із сусідами. Тема делікатна, але злободенна, думок багато, та зводяться в єдине слово – рідна.

Цей пролог є недаремним, адже сьогодні наша країна відзначає День української писемності та мови, котрий припадає на православне свято – вшанування преподобного Нестора Літописця. Дослідники вважають, що саме з його праці «Повість минулих літ» (XI − поч XII ст.) розпочинається писемна українська мова.

Сумський художній музей ім. Никанора Онацького має у своїй мистецькій скарбниці живописний твір Бориса Данченка (1938 - 2016) «Ще одна остання оповідь…», на якому зображено постать Нестора Літописця. Художник-шістдесятник, відхиляючи норми соцреалізму, знаходився в постійному творчому пошуку.

Незвичної трансформації письма зазнає вищезгадане полотно вертикально розміщеної композиції із видовженими асиметричними пропорціями. Вдаючись до гіперболічності, автор підкреслює значущість образу Нестора Літописця. Постать агіографа зображено в інтер’єрі келії, яка надає сюжету символічного навантаження усамітнення як ознаки сакральності в часи молитви та прозріння. Розгорнута книга та сувій паперу вказує на літописну діяльність священнослужителя Києво-Печерської Лаври. Художник навмисне порушує пропорції, зосереджуючи увагу на великому розмірі рук Нестора. Витягнутий силует, довгий хітон, загострені частини тіла й обличчя підкреслюють метафоричність образу, котрий уособлює духовність і стриманість.  

Філософський зміст твору, його неоднозначне трактування дає змогу глядачеві осмислити безмежність людської сутності. Борис Данченко своєю роботою повертає українців до першооснов писемної мови та її прадавнього коріння.

                                                                                                                                       Наук. співробітник Алла КАЧУР