Дмитро Іванович Безперчий (1825-1913)
Пропонуємо поринути в минулі століття і пригадати відомого педагога, художника академічного напрямку, майстра жанрового живопису Дмитра Івановича Безперчого (1825–1913), роботи якого займають особливе місце в колекції Сумського обласного художнього музею ім. Никанора Онацького.
Колишній кріпак, знайомий Тараса Шевченка й учень Карла Брюллова, в епоху розпалу боротьби з класичністю, академізмом в мистецтві, наперекір реаліям часу, все ж зумів зберегти, прищепити головні їх принципи своїм учням. Він був людиною з унікальним даруванням – міг відчути з першої хвилини талант майбутнього мистця і зуміти спрямувати зусилля, щоб дбайливо виплекати потужну силу «голосу пензля».
Педагогічній діяльності Дмитро Іванович присвятив понад півстоліття зі свого 88-річного віку, вважаючи її основним покликанням. Серед учнів, які здобули в нього початкову мистецьку освіту – визначні художники Слобожанщини – С. Васильківський, М. Ткаченко, В. Татлін, П. Левченко, скульптор В. Беклемішев, ін. Генріх Семирадський занотував змістовні спогади про свого вчителя: «Я мав нагоду на кожному кроці переконуватися в розумності широких принципів, які давав мені Дмитро Іванович, що робили можливим одночасно розвиток уяви й техніки, і вимагали паралельної вправи в рисункові, в малюванні та в композиції. Вся моя діяльність була заснована на них».
Пам'ять про сумлінного педагога зберігають: Ніжинський ліцей князя Безбородка, харківські середні школи, 2-га чоловіча гімназія, реальне училище, рисувальна школа Марії Раєвської-Іванової, де в різні роки Безперчий викладав малювання. Педагог, наставник, а вже потім художник.
Відомий своїми акварелями, чимало працював в релігійному малярстві для храмів Слобідської України. Упродовж діяльного шляху митець критично ставився до особистої живописної справи. Можливо тому, він ніколи не виставляв власні роботи на загал. Але впевнена рука художника-академіста створювала довершені жанрові, портретні, пейзажні образи. До таких належать і роботи з колекції СОХМ ім. Онацького: «Бандурист» (1860-ті роки), «Сільський краєвид» (1856), «Милостиня», у яких художник один із перших звернувся до зображення сцен сільського життя. Не оминув теми «шевченкіани» з її волелюбними мотивами, котрі й через віки не втрачають актуальності.
Науковий співробітник Світлана Морозова
.jpg)
