artmuseum.sumy.ua

Майже кожний український музей має у своєму зібранні твори із зображенням козака Мамая. Сумський художній музей – не виняток. Його колекція зберігає роботи митців, які залишили у спадок образ улюбленого та безсмертного народного персонажу.

До нього зверталися не лише художники-малярі, а й різьбярі, гончарі, особливого поширення набули зображення мамаїв на склі. Це знані сумські митці: заслужений художник України, кераміст Василь Єрмоленко (1937 – 2015);  різьбяр з Охтирщини, член Національної спілки художників України Михайло Міняйло (1925 – 1991);  різьбяр із Львівщини, заслужений майстер народної творчості України Володимир Лупійчук (1929 – 2006) і вінничанин, заслужений художник України Олександр Ковальчук (1962 – 2011), утіливши Мамая в таких матеріалах, як глина, дерево та скло.

Цей народний герой – ідеальний образ українського козака-лицаря, заступника, який уособлює силу духу, незламність, нагадує про славну Січ. Тарас Шевченко у своєму офорті «Дари в Чигирині» 1649 р. відтворив інтер’єри садиби Богдана Хмельницького, де козак Мамай посідає почесне місце. Твори з його зображенням набули поширення серед різноманітних верств суспільства, починаючи з ХVІІІ ст. Їх можна зустріти як в селянських хатах, так і в розкішних панських садибах. Взагалі «мамаями» називали відчайдушних козаків, а вираз «піти на мамая» означає «відправитися на удачу». Попри велику кількість присвячених Мамаю творів, його завжди зображували за єдиним сталим каноном: козак із бандурою сидить схрестивши ноги, поряд – дерево, кінь, спис, люлька.

«Ти подумай: народ наш тому лише вічний, що Мамай оживля його знову і знов» – писав Л. Горлач в епічному романі «Мамай» (2010).

 Ст. науковий співробітник Наталія Курасова