пожоджук (2)

Анна Кушнір (2) (1)

IMG_4310

IMG_4308


Писанкова магія

Світле Христове Воскресіння, або Великдень, – є найдавнішим і найголовнішим християнським святом усього богослужебного року, що приурочене Воскресінню Ісуса Христа. Його не можливо уявити без писанки, котра є  оберегом, символом життя, любові і миру, злагоди  і весняного відродження.

У фондах Сумського обласного художнього музею ім. Н.Онацького зберігається понад 50 писанок народних майстрів України як західних, так і східних регіонів. Збірка  була сформована протягом останніх 20 років за рахунок надходжень  від авторів  та  в наслідок виставкової діяльності.

Наявні в музейному зібранні писанки, створені шляхом воскової  техніки декорування (розпис писачком), що набула найбільшого поширення серед майстрів. Вона полягає в поетапному нанесенні воску на поверхню яйця з наступним фарбуванням відповідними кольорами.

Більшість зразків  – писанки Лівобережної України – Слобожанщини та Полісся. Однак, представлені  і вироби авторів, що фіксують орнаменти всіх регіонів України. Виконані  вони Дмитром та Наталєю Монськими з використанням геометричних і солярних, рослинних і  тваринних  мотивів та релігійних  сюжетів.

Писанкарки – члени Сумського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України – Тетяна Сурковова та Анна Кушнір використовують орнаменти, характерні для Сумщини, а саме Глухівського, Кролевецького повітів колишньої Чернігівської губернії та Охтирського, Лебединського – колишньої Харківської губернії, де  існували центри писанкарства в XVIIІ – на початку XIX ст. Їх писанки з насиченими мальовничими квітковими та зооморфними мотивами на червоному, коричневому, зеленуватому тлі більш схожі на «мальованки». Серед них – «коники», «баранчики», «півники», «тюльпани», «рожі», «колоски» та ін. Особливе місце  у творчості майстринь  займають писанки із зображенням Берегині.

Є і гуцульські зразки, автор яких – Дмитро Пожоджук –  заслужений майстер народної творчості України. Візерунки на його писанках мерехтять жовтогарячими барвами на  чорному та кавовому тлі, символізуючи святу землю та життєдайну  силу сонця, бажаючи здоров’я, злагоди, добробуту  та довголіття. Розпис більш графічний, геометричний, з використанням солярних та рослинних мотивів – «сорок клинців», «сакви», «безконечники», «ріжки», «баранці», «оленята», «колоски», «смереки» та ін. Центрове місце належить сонячним символам – «ружі», «трикветри» , «свасти», «сварги».

Багатство орнаментальних композицій музейних писанок створюють захопливу візуальну мову нації. Це стежка до пізнання світорозуміння наших предків, ніщо інше як таємничий код давніх віків.  

Мол. науковий співробітник Світлана Морозова