Килим панський
Килим вінчальний
Український килим. XVII ст. бароко
Український килим. ХІХ ст.
Український килим. 1815 рік
Килимарська спадщина
У музеї зберігається понад сотні українських килимів, 60 з яких вироби «старих» зразків. Відомо, що видатний український художник, уродженець Сумщини Василь Кричевський, який був добре обізнаний на старожитностях, своїми порадами допомагав Оскару Гансену в колекціонуванні килимарства.
Літописні джерела свідчать, що килими вживалися у ритуалах князівських поховань. Поширення набули за часів гетьманства. У ХVІ – ХVІІ ст. їх виробляли у поміщицьких майстернях. У ХVІІІ – ХІХ ст. у містах і селах з’являються кустарні підприємства. Килими робили з овечої вовни, для основи використовували коноплю та льон. Нитки фарбували природними барвниками з рослин і навіть комах. Ткали килими на вертикальних або горизонтальних верстатах.
Збірка складається з виробів килимарського мистецтва Центральної та Лівобережної України ХVІІІ – ХІХ ст. (Полтавщина, Київщина, Чернігівщина, Волинь), орнаментованих стилізованими рослинними мотивами. Вони поділяються на «барокові», «рокайльні», «ампірні», «архаїчні», так звані «панські» і народні. В елементах декору, окрім ваз та кошиків із квітами, є також «роги достатку». Композиції з квітковою орнаментикою з‘явилися в українському ткацтві пізніше, ніж геометричні.
Килимарське ткацтво в Україні було збагачено впливами як перських килимів, так і західноєвропейською гобеленовою технікою – «вільної нитки».
Аналіз збірки «старих» українських килимів дозволяє стверджувати, що її збирачі та хранителі залишили прийдешнім поколінням унікальні зразки українського народного мистецтва.
Зав. відділу Людмила Федевич
.jpg)