ВИШИВКА КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ
Збірка українського гаптарства доби козаччини з фондів Сумського художнього музею нараховує близько півсотні зразків. Це переважно лиштви підризників кінця ХVІІ-ХVІІІ ст., що слугували фрагментами скатертин, божників, одягу священнослужителів, вишиті двобічною гладдю шовковими нитками та металевою золотою і срібною «сухозліткою» з рельєфними вставками. Поширені переважно на Лівобережжі в побуті козацької старшини і церковному вжитку. Вони вироблялися при поміщицьких майстернях і жіночих монастирях.
Наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. подібні українські старожитності стають об’єктом колекціонування і потрапляють до приватного зібрання відомого мецената Оскара Гансена. Протягом ХХ ст. ці зразки вводять у науковий обіг під терміном «вишивка української старшини».
Мистецтво вишивки розвивалось у стилістично-художній єдності з іконописом, друкарством, різьбленням іконостасів і художнім литтям.
Композиції вишивки та гаптів у вигляді вузьких смуг носять фризовий характер. Різняться вони між собою трактовкою орнаментальних мотивів та їх кольоровим вирішенням. Соковитий, вибагливий світ рослин, мальовничо витриманий в охристо-блакитній, червоно-золотій, або в стримано поліхромній гамах, притаманних мистецтву українського бароко.
Зав. відділу декоративно-ужиткового мистецтва Ірина Яніна
.jpg)
