Стара колекція – джерело створення музею

Минає 100 років відтоді, як до Сум з Києва була перевезена краща частина приватного музею Оскара Германовича Гансена – збирача, підприємця, мецената – на зберігання в міський маєток матері Олени Августівни Сумовської (нині – вул. Петропавлівська, 58). У 1919 році ця колекція (понад 5 тис. експонатів) була націоналізована і склала основу новоствореного художньо-історичного музею.

Не дивлячись на Постанову Сумського уїзного виконавчого комітету від 11 червня 1919 року про передачу будинків Сумовської в розпорядження Комісії художньо-історичного музею (обласний архів, ф. – 415, оп. 1, спр. 10, л. 42-зв), будинки під музей так і не були передані. Міська влада подбала про інше помешкання. Спочатку музей отримав 5 кімнат, потім – ще, й ще, поки не стало 23 пристосованих приміщення в колишніх Міських банках по вул. Соборній (за спогадами Оксани Онацької, дочки художника), а з першого березня 1920 року  музей очолив Никанор Харитонович Онацький – громадський діяч, професійний художник, поет (музейний архів, меморіальний фонд Н. Х. Онацького). Його плідна діяльність позитивно відбилась на роботі музею.

Під час ІІ світової війни «стара» колекція музею перебувала в евакуації стараннями тодішнього директора музею Олександри Іванівни Маршали-Чаловської. Після повернення з евакуації колекція була розташована у приміщенні філармонії (колишнє дворянське зібрання), де перебувала до кінця 1970-х.  Нову експозицію музею було відкрито у двох приміщеннях: у Воскресенській церкві (відділ декоративного мистецтва, 1981) та у будівлі колишньому банку (відділи живопису, графіки, скульптури, 1983). У 1994 році музею присвоєно ім’я його фундатора Н. Х. Онацького.  

Сама колекція складалась з творів відомих художників зарубіжжя XVII – початку ХХ ст.  (таких країн Західної Європи, як Італія, Фландрія, Голландія, Франція, Польща, Австрія, Бельгія, Німеччина, Іспанія, Швеція); з творів вітчизняних митців (Боровиковського В., Айвазовського І., Рєпіна І., Шишкіна І., Левітана І., Васильківського С., Пимоненка М., Котарбинського В., братів Кричевських, ін.); з виробів зарубіжних і вітчизняних мануфактур (вирізняються німецька Мейсенська та французька Севрська порцелянові фабрики, Волокитинський порцеляновий завод А. Міклашевського; мистецтво України, окрім фаянсу та фарфору, представлено зразками народного мистецтва – килими, гаптування, гутне скло, ін.).

Взагалі зібрання Оскара Гансена дає впевненість в тому, що історія людства – це історія культури і мистецтва, а не історія воєн чи збройних конфліктів.

Виставка працюватиме до кінця березня 2018 року.